UA
Експерт здоров’я та краси 0 800 503 603
UA
Експерт здоров’я та краси

Глисти у собаки

Зміст

Гельмінтози (зараження глистами) – проблема, з якою доводиться стикатися кожному власнику собаки. Профілактичні заходи знижують ризик зараження, але не забезпечують 100% захисту. Паразитичні черв'яки та їх яйця, цисти знаходяться в сирому м'ясі, рибі, субпродуктах, ґрунті, фекаліях, воді з калюж і природних водойм, на рослинах, предметах побуту. Гельмінтів переносять блохи, кліщі, комарі, зараження відбувається при укусі або проковтуванні комахи. Навіть якщо улюбленець їсть тільки готовий промисловий корм, не підбирає їжу з землі, п'є чисту воду, він може заразитися. Досить вилизати шерсть на прогулянці, підхопити з землі, трави іграшку, поспілкуватися з хворою твариною. Також можливе внутрішньоутробне зараження цуценят від матері. Глисти у собаки можуть вражати ШКТ, серцево-судинну систему, легені, печінку, головний мозок, очі, викликають сильну інтоксикацію, порушення в роботі нервової системи.

Як зрозуміти, що у собаки глисти

Паразити виснажують організм, тому собака з глистовою інвазією швидко втомлюється, мало рухається, апатичний, його постійно хилить в сон. Інші ознаки, що мають викликати занепокоєння:

  • вихованець втрачає у вазі, це може відбуватися на тлі регулярної відмови від їжі або при підвищеному апетиті та повноцінному харчуванні. У цуценят спостерігаються ознаки рахіту, набір ваги, ріст та розвиток відстають від норми;
  • можлива поява дивних харчових потреб, собака поїдає неїстівні предмети, речовини;
  • розлади травлення та стільця, закрепи чергується з нападами діареї, ковтання утруднене, можливі спазми, гикавка після їжі. Для цуценят характерні нудота, блювота, здуття живота, у дорослих собак такі прояви відзначаються рідше. В калі з'являються домішки крові, слизу, можна виявити живих або загиблих паразитів, їх фрагменти, личинки;
  • собаку мучить сверблячка в задньому проході, він совається по підлозі, щоб почухати анус, вилизується під хвостом;
  • на шкірі з'являються висипання, лупа, шерсть тьмяніє та випадає;
  • слизові рота, очей бліднуть або набувають жовтуватого відтінку (якщо паразити локалізуються в печінці, жовчних протоках);
  • для деяких видів гельмінтозу характерні задишка, утруднене дихання, хрипи, болісний кашель, набряклість тканин.

Глистова інвазія на ранній стадії може протікати безсимптомно або зі слабо вираженою, неспецифічною симптоматикою, її ознаки легко прийняти за симптоми інших захворювань – застуди, харчового отруєння. Помітити, як виходять глисти, виявити їх навколо заднього проходу або в калових масах можна, коли захворювання прогресує, паразити активно розмножуються. Наявність глистів в блювотних масах – ознака запущеної форми захворювання. При підозрі на гельмінтоз потрібно провести лабораторні аналізи калу та крові.

Вплив глистів на організм собаки

Найчастіше собак вражають:

  • плоскі черв'яки трематоди (сисуни), можуть селитися в кишківнику, печінці, жовчних протоках, нирках. Присмоктуються до внутрішніх органів, харчуються кров'ю, лімфою, слизом;
  • плоскі стрічкові черв'яки (цестоди), в основному локалізуються в кишківнику;
  • круглі черви (нематоди) паразитують в ШКТ, мігрують з кровотоком в різні внутрішні органи, можуть вражати легені, серце, головний мозок.

Через паразитів організм собаки отримує менше поживних речовин. Це призводить до виснаження, втрати ваги, погіршення стану шкіри та шерсті, анемії, занепаду сил. На цьому тлі також послаблюється імунітет, підвищується ризик приєднання вторинної інфекції, розвитку широкого кола захворювань. Особливо небезпечні глисти в дитячому та юному віці, дефіцит поживних речовин загрожує затримкою розвитку.

Інша небезпека полягає в тому, що глисти для собак – чужорідний організм, їх життєдіяльність супроводжується виробленням речовин, токсичних для тварини. Токсини викликають алергічні реакції, порушують нормальне функціонування травної, центральної та периферичної нервової системи. Наслідком інтоксикації стають:

  • екземи, дерматози;
  • дисбактеріоз, бурчання в животі, його здуття, нудота;
  • дратівливість, напади агресії.

Нервова система виснажується внаслідок інтоксикації відходами життєдіяльності паразитів і постійного стресу, оскільки собака відчуває хронічний дискомфорт, його мучать болі, свербіж.

Паразити будь-якого типу «об'їдають» собаку, поглинають левову частку поживних речовин і отруюють організм. Крім того, кожен тип небезпечний по-своєму. Голова стрічкових черв'яків оснащена присосками та гачками, які травмують нутрощі собаки, провокують появу виразок, внутрішні кровотечі. Трематоди відрізняються невеликими розмірами, до сантиметра, але стрімко розмножуються. Цестоди можуть виростати до декількох метрів. Круглі світло-жовті або білі глисти у собак можуть мати довжину від кількох міліметрів (гострики) до декількох десятків сантиметрів (тоскокари, дорослі особини дірофілярій). Розмноження, ріст будь-яких глистів призводить до пошкодження функціональних тканин і закупорки порожнистих органів, у важкому випадку – до їх розриву:

  • великі кишкові паразити збиваються в клубок, перекривають просвіт кишківника, викликають закрепи, активне розмноження цестод у ШКТ загрожує непрохідністю та розривом кишківника;
  • легеневі глисти пошкоджують тканину легень, провокують утворення кіст, рубців, спайок, некроз тканин і запальні процеси, перекривають просвіт бронхів. Це призводить до утруднення дихання, кашлю внаслідок механічного або токсичного подразнення органів дихання, болю в грудях;
  • особливо небезпечні серцеві глисти дірофілярії, личинки яких потрапляють в організм при укусі комара та з підшкірної тканини з кровотоком проникають в серце. Цей вид гельмінтозу часто приймають за серцеву недостатність і неправильно лікують. На пізній стадії через перекриття просвіту кровоносних судин порушується кровопостачання органів, розвивається аритмія, можлива зупинка серця.

Лікування глистів у собаки

Як вилікувати гельмінтоз, залежить від його виду та стадії. Найчастіше медикаментозна терапія досить ефективна, але іноді доводиться вдаватися до хірургічного втручання. Для початку потрібно визначити, яким видом (видами) глистів заражений собака, де вони локалізуються, оцінити масштаби ураження, виявити супутні ускладнення. Крім лабораторних аналізів можуть призначатися рентгенологічне обстеження й УЗД органів грудної клітини. Рішення, що робити, приймає ветеринарний лікар, самолікування неприпустиме:

  • популярні народні засоби можуть виявитися недостатньо ефективними або токсичними не тільки для паразитів, але й для собаки;
  • аптечний препарат потрібно вибирати з урахуванням показань і протипоказань. Для представників окремих порід характерна гіперчутливість до компонентів деяких препаратів. Для лікування вагітних, годуючих самок дозволений обмежений перелік протиглисних засобів. Всі нюанси може врахувати тільки ветеринарний фахівець;
  • при гельмінтозі необхідна комплексна терапія, лікар порекомендує, як вивести глисти та нормалізувати стан уражених органів;
  • у складних випадках допоможе тільки операція, якщо не провести її вчасно, можна втратити вихованця.

Медикаментозна терапія

Дегельмінтизацію собак проводять в комплексі з обробкою від кровосисних паразитів. Блохи, кліщі можуть виявитися джерелом повторного інфікування деякими видами гельмінтів, а їхні укуси провокують запальну реакцію, піддають ослаблений організм додаткової навантаженні. Якщо від внутрішніх і зовнішніх паразитів застосовують різні ліки, блох краще вивести за кілька днів до дегельмінтизації, можливе й одночасне лікування комбінованими препаратами.

Проти глистів застосовуються:

  • пероральні препарати у формі таблеток, сиропу, суспензії, пасти;
  • зовнішні засоби – краплі.

Краплі зазвичай ефективні також проти кровосисних паразитів. Крім комплексної дії до їх переваг відноситься можливість лікування вихованців, які відмовляються ковтати ліки. Ці препарати можуть викликати локальні шкірні, рідше загальні алергічні реакції, діарею. У будинку з маленькими дітьми собаку доведеться на добу ізолювати від дитини. Краплі наносяться на холку, де тварина не зможе їх злизнути. Після обробки вихованця не слід гладити по холці, купати. Таблетки зазвичай призначають дорослим тваринам і собакам великих порід. Для цуценят, дрібних і мініатюрних порід краще рідка або пастоподібна форма, зручна для точного дозування. Більшість пероральних ліків дають вранці натщесерце, за 30-40 хвилин до годування, іноді потрібно витримати інтервал в кілька годин.

Загальні принципи лікування:

  • застосовувати препарати тільки за призначенням лікаря;
  • точно слідувати інструкції, суворо дотримуватися дозування відповідно до ваги;
  • забезпечити необмежений доступ до свіжої води;
  • контролювати наявність стільця та загальний стан в найближчі години після обробки;
  • при розвитку блювоти, судом, помутнінні свідомості дати абсорбент і звернутися до лікаря. Може знадобитися внутрішньовенне, крапельне введення препаратів проти інтоксикації.

Перед загибеллю та в процесі розкладу глисти у великих кількостях виділяють токсини, мертві або паралізовані паразити виводяться з організму з калом, іноді з блювотою, а токсини затримуються. Тому перед протиглисною обробкою необхідно дати собаці ентеросорбенти, гепатопротектори, показаний їх прийом і після її проведення. Через скільки виходять глисти після лікування, залежить від препарату та виду паразитів. В інструкції має вказуватися, за який час досягається максимальна концентрація активної речовини в крові. На цей момент паразити гинуть, після чого починають розкладатися з виділенням токсинів. У нормі природною реакцією на знищення глистів стає випорожнення кишківника. Якщо воно не відбулося, собаці обов'язково дають проносне або ставлять клізму для попередження сильної інтоксикації.

Більшість сучасних глистогінних препаратів призначені для одноразового застосування. У профілактичних цілях рекомендується проводити обробку з інтервалом 3-4 місяці, при лікуванні повторний прийом може знадобитися через 10-14 днів. Є препарати, які знищують гельмінтів на всіх фазах розвитку, деякі ефективні тільки щодо дорослих особин, для таких ліків повторний прийом обов'язковий, інтервал залежить від життєвого циклу глистів. Протиглисна обробка повинна бути регулярною, при цьому рекомендується чергувати препарати з різними активними речовинами, оскільки у паразитів виробляється імунітет, резистентність.

Крім антигельмінтних і детоксикаційних препаратів лікар може призначити:

  • антикоагулянти для розрідження крові, нормалізації кровотоку по судинах, в яких скупчилися паразити;
  • вітамінно-мінеральні комплекси для відшкодовування дефіциту поживних речовин;
  • імуностимулятори;
  • антигістамінні для усунення, полегшення алергічних реакцій;
  • жарознижуючі, протизапальні при розвитку запальної реакції;
  • антибіотики в разі приєднання вторинної бактеріальної інфекції.

Схема комплексного лікування розробляється в індивідуальному порядку.

Оперативне втручання

При запущених формах гельмінтозу, ураженні серця може бути показано хірургічне втручання під загальним наркозом. Підшкірних паразитів вирізують разом з ділянкою м'яких тканин, яка найсильніше уражена. З артерій і серцевих камер глистів видаляють в ході ендоскопічної операції, під контролем УЗД, ехокардіограми. До операцій вдаються при вагомих показаннях, якщо є впевненість, що тварина витримає наркоз і саме втручання. Після їх проведення потрібне тривале підтримуюче лікування.

Глисти – серйозна загроза

Гельмінтоз для собаки не просто є джерелом сильного дискомфорту. Він призводить до фізичного та нервового виснаження. Небезпека не обмежується розладами стільця, зниженням ваги та дерматологічними проблемами. Глисти руйнують внутрішні органи, отруюють організм, скупчення значної кількості паразитів у кишківнику, легенях і бронхах, серці та судинах може привести до летального результату.

Чим раніше буде поставлений діагноз і розпочато лікування, тим швидше вдасться впоратися з проблемою. Ще ефективніше регулярний прийом протиглисних препаратів широкого спектру дії. Навіть якщо паразити проникнуть в організм в інтервалі між обробками, вони не встигнуть сильно розмножитися та завдати серйозної шкоди здоров'ю. Також в профілактичних цілях потрібно виключити з раціону небезпечні продукти (краще давати готовий корм), не дозволяти собаці пити з калюж, водойм, обмежити спілкування з вуличними тваринами, регулярно мити миски, прати підстилку.

Наскільки корисним був цей пост?

5/5 (3)
prefooter