Кліщ у кішки – чим небезпечний і як лікувати

Зміст

Кішки рідше, ніж собаки, страждають на захворювання, які передаються при укусі іксодового кліща. Але це не означає, що вони менш сприйнятливі до кліщових інфекцій. Просто іксодові (лісові, пасовищні, тайгові) кліщі перш за все загрожують тваринам на вільному вигулі, а багато кішок практично не залишають квартири. Крім лісових кліщів кіт може заразитися декількома різновидами мікроскопічних паразитів, які провокують шкірні захворювання різного ступеня тяжкості, нерідко – алергічні реакції.

Допомогти кішці при укусі кліща самостійно можливо. Детальний алгоритм дій можна дізнатися з вебінару школи Optimeal Expert спільно з Мережею Ветеринарних центрів “Алден-Вет”.

Корисною інформацією, цікавими фактами та власним досвідом ділиться практикуючий ветлікар клініки Леся Цвіліховська.

Види кліщів у кішки та симптоми зараження

Кліщів, які небезпечні для кішок, можна розділити на 2 великі групи:

  • іксодові – великі нашкірні кровоссальні паразити, переносники різних інфекцій;
  • мікроскопічні, переважно підшкірні, деякі види паразитують на поверхні шкіри, вражають слизові. Кожен вид провокує певне захворювання.

Іксодовий кліщ

Нараховуються сотні видів іксодових кліщів з різними зонами проживання. Всі вони відносяться до павукоподібних і мають спільні риси:

  • 4 пари кінцівок, на довгих передніх лапках зосереджені чутливі рецептори, вони замінюють цим паразитам вусики;
  • великий ротовий апарат з потужними щелепами, якими кліщ прокушує шкіру;
  • жорсткий щиток (хітиновий панцир) на спині, більший у самців, невеликий у самок;
  • довгасте округле тіло, що формою нагадує зернятко яблука. Довжина голодного паразита 3-4 мм, коли кліщ нассеться крові, тільце роздувається, нагадує квасолину, досягає 1 см в довжину у самок, 2,5 см у самців;
  • колір голодного паразита чорний, темно-коричневий, бурий, при насиченні світлішає, перетворюється в сірий, коричневий, червоний, рожевий.

Іксодовий кліщ прокушує шкіру та впорскує в ранку слину з анестетичною дією, тому перший час тварина не відчуває болю. Зазубрений хоботок дозволяє паразиту міцно зачепитися, його неможливо струсити та складно витягнути з ранки, поки він не насититься та не відвалиться сам. Навіть якщо кліщ не є переносником інфекції, його укус може викликати алергічну реакцію, ранки нерідко гнояться, може розвинутися абсцес. Самки також небезпечні тим, що відкладають яйця, з них з'являються личинки, які теж незабаром починають паразитувати.

Але основна небезпека укусу іксодового кліща полягає в тому, що він може заразити кішку рядом інфекцій:

  • туляремія – проявляється лихоманкою, загальною слабкістю, виснаженням. Запалюються лімфовузли, в печінці, селезінці, легенях утворюються вогнища гнійної інфекції, слизова рота покривається виразками. При відсутності лікування хвороба призводить до смерті кішки;
  • гемобартонельоз – інфекційна анемія на тлі руйнування еритроцитів. Симптоми – слабкість, млявість, втрата ваги, блідість слизових рота та темне забарвлення сечі. При відсутності лікування ризик смертельного результату – 30%, лікування в 99% випадків призводить до одужання;
  • піроплазмоз, збудник якого також руйнує еритроцити. Крім симптомів, типових для гемобартонельозу, проявляється жовтяницею, лихоманкою. Обов'язково потребує лікування;
  • кліщовий енцефаліт, ураження головного мозку. На ранній стадії захворювання проявляється лихоманкою, слабкістю, втратою апетиту та розладами травлення, рясною сльозотечею та виділеннями з носа. Потім додаються порушення координації рухів, тремор, судоми, розвивається параліч. У кішок енцефаліт діагностується зрідка, але ймовірність зараження є;
  • хвороба Лайма (бореліоз). Збудник проникає в кровотік і вражає різні внутрішні органи, особливо небезпечний для нервової системи, серця, суглобів. Хвороба спочатку проявляється апатичністю, розладами сну, відмовою від їжі. Пізніше тварина починає кульгати, на заключній стадії порушується робота видільної системи, розвиваються нервово-психічні розлади;
  • тейлеріоз – ураження кісткового мозку, лейкоцитів, у кішок діагностується вкрай рідко.

Мікроскопічні кліщі

Зараження мікроскопічними кліщами в основному відбувається при безпосередньому контакті з хворою твариною або через предмети побуту (підстилку, щітки, іграшки). Деякі паразити живуть в землі, траві, переносяться з вітром. Також в ролі переносника може виступати людина.

Збудник Захворювання Симптоми, локалізація
Demodex (залозник вугровий), мешкає в волосяних фолікулах, роздратування шкіри викликають продукти його життєдіяльності демодекоз почервоніння, подразнення шкіри, свербіж, облисіння, можливо нагноєння. При локалізованій формі уражається переважно голова, шия, при генералізованій – усе тіло.
Sarcoptes scabiei вражає верхні шари шкіри саркоптоз (свербляча короста) свербіж, розчіси, потовщення, зроговіння та пігментація шкіри, утворення пухирців з рідиною (везикул), випадання шерсті. Саркоптоз часто ускладнюється гнійними процесами з глибоким ураженням епідермісу, утворенням свищів, шрамів. Активізація паразитів в нічний час призводить до розладів сну
Notoedrosis підшкірний справжня короста (нотоедроз) свербіж, утворення жовтуватих кірочок на розчісах, запалення, зроговіння шкіри, облисіння
Cheyletiella підшкірний хейлетіелльоз свербіж, дрібна висипка, сильне лущення шкіри (виглядає як лупа). Локалізація переважно на спині, шиї, біля основи вух
Trombiculidae (червонотілкові кліщі) личинки, німфи та дорослі особини тромбикульоз паразити в основному вражають слизові, локалізуються в області рота, ніздрів, очей, заднього проходу, рідше вушних проходів. Викликають набряклість, почервоніння, сильний свербіж. В осередках ураження видно скупчення червоних крапочок розмірами до 0,5 мм
Otodectes (вушний кліщ) отодектоз сильне забруднення вух, свербіж, потовщення ділянок шкіри, розчіси, скоринки. Ускладнюється закупоркою слухових проходів, зниженням слуху, в разі приєднання вторинної інфекції – отитом

Як виявити іксодового кліща

Якщо в сезон активності іксодових кліщів (зазвичай з квітня до середини осені, пік – травень-червень) кішка гуляє в лісопарковій зоні або у дворі, де є трава, кущі, дерева, після прогулянки її потрібно ретельно обстежити. Для цього необхідно надіти гумові рукавички, підготувати невеликий скляний контейнер із щільною кришкою. Огляд проводиться при хорошому освітленні на гладкій, твердій, бажано світлій поверхні. У світлій, короткій шерсті паразита помітити простіше, якщо шерсть довга, темна, рекомендується озброїтися гребінцем з частими зубцями.

Кліщ, що потрапив на тіло тварини, може від півгодини до 2 годин пересуватися по шерсті в пошуках ділянки, де зручніше впитися в шкіру. Тому відразу після прогулянки є шанс виявити та зловити кліща до того, як він вкусить кішку. Паразита поміщають в контейнер, потім спалюють.

Кліщів, які встигли впитися в шкіру, зазвичай знаходять в місцях, де вона більш тонка, а капіляри розташовані ближче до поверхні. Це живіт, передня частина шиї, область навколо заднього проходу, пахові та пахвинні западини, холка та зона за вухами. На вигляд кліщ, що присмоктався, виглядає як горбок над поверхнею шкіри, голова та передні лапки зазвичай ховаються всередині. На дотик він м'якоеластичний. Обстеження потрібно проводити обережно, щоб не розчавити паразита.

Що робити, якщо кішку вкусив іксодовий кліщ

Кліща, який вкусив кішку та продовжує смоктати кров, потрібно якомога швидше витягти. Якщо він є носієм інфекції, ризик інфікування тварини зростає з кожною хвилиною. Але для цього потрібні спеціальні інструменти із захватом у вигляді роздвоєного гачка або петлі, а також досвід поводження з ними. При використанні підручних засобів і невмілих діях є великий ризик розчавити кліща або відірвати голову. Навіть невеликі частинки, що залишилися в ранці, викличуть нагноєння. Тому краще витратити зайвий час на поїздку до ветеринарної клініки, де кліща витягнуть фахівці та здадуть в лабораторію на дослідження.

Основні правила вилучення кліщів:

  • захоплювати максимально близько до поверхні шкіри, щоб не розчавити черевце – інфікований вміст нутрощів кліща потрапить у кров кішки;p
  • не тягнути, не смикати, а викручувати обертальними рухами, тільки так можна цілком витягти голову та передні кінцівки;p
  • не заливати кліща олією або агресивними рідинами – паразит, швидше за все, загине, але випустить велику кількість слини, відригне інфікований вміст травного тракту в кровотік кішки.

Якщо вдалося витягти кліща самостійно, потрібно помістити його в невеликий скляний контейнер, покласти туди шматочок вологої вати, щільно закрити та швидше доставити у ветеринарну лабораторію. Якщо такої можливості немає, можна звернутися в звичайну лабораторію, але там проводять дослідження на інфекції, небезпечні для людини. Але перелік кліщових інфекцій, небезпечних для людей і кішок, не повністю збігається.

Ранку необхідно обстежити, обробити перекисом, підсушити та місце укусу точково припекти зеленкою або йодом. Якщо кліща витягли невдало, не повністю, потрібно звертатися до ветеринарної клініки, де видалять залишки. Якщо кіт страждає на алергію, необхідно відразу дати антигістамінний препарат для профілактики алергічної реакції на укус.

Якщо дослідження кліща показало, що він був переносником небезпечної для кішок інфекції, лікування вихованця потрібно починати до появи клінічних симптомів. Уважно спостерігати за вихованцем протягом 2-3 тижнів рекомендується у таких ситуаціях:

  • при підозрі на укус кліща (після прогулянки виявили слід укусу – припухлість з невеличкою ранкою);
  • якщо кішку точно вкусив кліщ, але зловити його та доставити в лабораторію не вдалося.

Підвищення температури, млявість, відмова від їжі, зміни поведінки, розлади травлення та інші симптоми кліщових інфекцій – привід звернутися до ветеринарної клініки. Там виконають аналізи, поставлять діагноз. Лікування інфекцій, які передаються при укусі іксодового кліща, може призначити тільки лікар. Основна складова – антибіотикотерапія. Симптоматичне, підтримуюче лікування залежить від клінічної картини.

Загальні принципи лікування при зараженні мікроскопічними кліщами

Захворювання, збудниками яких є різні види мікроскопічних кліщів, проявляються схожими симптомами. Точний діагноз можна поставити тільки після лабораторних аналізів крові, сечі, дослідження зіскрібків шкіри, мазків зі слизових. Але принципи лікування таких захворювань подібні:

  • кішку купають з очищуючим шампунем для знищення патогенної мікрофлори на поверхні шкіри, видалення відмерлих частинок, ослаблення свербіння. Зоогігієнічні шампуні «Еліта», «Доктор» підвищують ефективність зовнішніх протипаразитарних препаратів;
  • застосовують антисептики (перекис, хлоргексидин) для розм'якшення та видалення скоринок, струпів;
  • на початковій стадії регулярно обробляють шкіру акарицидним препаратом у формі розчину, емульсії, при отодектозі закапують його до вух. При локалізованих формах обробляють уражені ділянки, при генералізованих – тіло повністю. Важливо, щоб кішка не злизувала препарат;
  • коли шкіра повністю очиститься від струпів, використовують акарицидні препарати в формі мазі, гелю;
  • уражені ділянки обробляють препаратами, які сприяють відновленню шкіри, загоєнню ранок;
  • паралельно призначають вітамінотерапію, імуностимулятори;
  • у разі занесення в ранки бактеріальної інфекції, нагноєння проводиться курс антибіотикотерапії.

Препарати для лікування конкретної тварини підбирає ветеринарний фахівець, він же визначає дозування, розробляє схему терапії. Для лікування вагітних кішок і кошенят підходить обмежений перелік препаратів.

Профілактика зараження кішок кліщами

Існують препарати, активні проти іксодових і мікроскопічних кліщів. Їх наносять на холку в формі крапель, обробляють шерсть спреєм, надягають спеціальний нашийник від паразитів. Основний метод профілактики ураження іксодовим кліщем – не випускати кішку на прогулянки лісопарковою зоною в теплу пору року. Особливо важливо дотримуватися цього правила щодо кошенят, вагітних кішок і тварин з ослабленим імунітетом. Після прогулянок в небезпечних зонах необхідно відразу ретельно обстежити тварину, навіть якщо перед цим використовували засоби з акарицидами. Вакцинація не забезпечує 100% захисту від інфекцій, які переносяться іксодовим кліщем – вакцини розроблені тільки проти деяких захворювань.

Основні методи профілактики зараження мікроскопічними кліщами:

  • запобігання контакту з бродячими тваринами;
  • дотримання вимог гігієни (регулярне вичісування, купання, прання підстилки, використання індивідуальних предметів для грумінгу);
  • зміцнення імунітету – паразити активно розмножуються при його ослабленні. Для імунної системи є важливим здорове, збалансоване харчування.

Кліщі – грізний ворог кішки

Зараження мікроскопічними кліщами в більшості випадків не становить загрози для життя кішки, хоча в разі приєднання вторинної інфекції можливі важкі ускладнення. Але всі захворювання, які викликають ці паразити, заподіюють значний дискомфорт, кішка стає дратівливою, втрачає вагу. А укус іксодового кліща може таїти смертельну загрозу. При кліщових інфекціях і ураженні підшкірними паразитами потрібне складне тривале лікування. Краще подбати про профілактику цих захворювань, але методи профілактики не дають 100% гарантії. Якщо ви помітили підозрілі симптоми, які можуть вказувати на ураження кліщем, не відкладайте візит до ветеринарної клініки. Чим раніше почати терапію, тим вона ефективніша.

Наскільки корисним був цей пост?

5/5 (1)
prefooter