Цистит у собак: причини, симптоми, лікування

Зміст

Цистит – запальне захворювання сечовивідної системи, при якому в патологічний процес найчастіше втягується слизова оболонка сечового міхура, іноді він також поширюється на його м'язовий шар і сечовивідні шляхи. Цистит у собак супроводжується хворобливими відчуттями, заподіює значний дискомфорт тварині та загрожує рядом небезпечних ускладнень.

Причини циститу у собак

До циститу схильні собаки будь-якого віку та статі, але більш уразливі самки. Це пов'язано з анатомічними особливостями (сечовипускальний канал коротше, сечовий міхур ширше), а також з гормональними змінами в період тічки, вагітності, пологів, які є додатковими провокуючими факторами. Також до групи ризику входять собаки дрібних порід з вразливою імунною системою, безшерсті та коротколапі, більш схильні до переохолоджень.

Основна причина циститу у собак – бактеріальна, рідше грибкова інфекція, яка може проникнути в сечовий міхур з інших органів. Також можливо її занесення при катетеризації, інших медичних маніпуляціях. Іноді запалення є наслідком травматичного пошкодження сечового міхура та прилеглих областей, пухлинних процесів, реакцією на алергени, токсичні медикаментозні препарати, продукти життєдіяльності паразитів. Запалення сечового міхура може спровокувати сечокам'яна хвороба, механічне травмування слизової та сечовивідних шляхів конкрементами, а також розмноження хвороботворних мікроорганізмів внаслідок застою сечі. Підвищують ризик розвитку циститу:

  • слабкий імунітет;
  • переохолодження;
  • погане кровопостачання сечостатевих органів;
  • корм і вода низької якості, брак пиття, висока концентрація солей в організмі (причини сечокам'яної хвороби);
  • обмінні порушення;
  • зміни гормонального фону;
  • хронічні розлади стільця.

Види циститу у собак

Запалення сечового міхура у собак може бути інфекційним і неінфекційним, протікати в гострій і хронічній формі. Також цистит класифікується за походженням, особливостями клінічної картини, аналізів сечі.

Критерій класифікації Вид Особливості
Механізм інфікування первинний (ідіопатичний) самостійне захворювання, запальний процес інфекційної або неінфекційної природи починається в самому сечовому міхурі
вторинний висхідний інфекція проникає по сечівнику зі статевих органів, можливе занесення в уретру кишкової інфекції через анальний отвір
спадний інфекція проникає з нирок, рідше з кровотоком з інших органів
Тривалість перебігу та вираженість симптоматики <гострий виражена симптоматика відзначається кілька тижнів, після чого настає одужання або відбувається перехід в хронічну форму
хронічний симптоми проявляються не так яскраво, але постійно, з періодичними загостреннями, зазвичай хронічний цистит супроводжується іншими захворюваннями
Природа запалення геморагічний наслідок травми, хірургічного втручання
еозинофільний результат інтоксикації гельмінтами, мікробами, реакції на алергени
емфізематозний викликаний мікроорганізмами, чия життєдіяльність супроводжується газоутворенням
оссифікуючий ускладнення остеосаркоми, викликаний проростанням метастаз кісткової тканини
поліплоїдний супроводжується утворенням поліпів в сечовому міхурі, часто – розростанням епітелію (доброякісні новоутворення)
Вплив на склад сечі (патологічні домішки) геморагічний кров
гнійний гній
катаральний білок
дистрофічний клітини епітелію

Симптоми та діагностика циститу у собак

У собак до проявів гострого циститу відносяться:

  • часті позиви до сечовипускання зі скороченням разової порції сечі, відзначаються несправжні позиви – собака проситься на вулицю, але не мочиться;
  • нетримання сечі, вказує на залучення в запальний процес м'язових стінок сечового міхура;
  • наявність в сечі домішок, помутніння, різкий запах;
  • загальне нездужання, підвищення температури, спрага, поганий апетит, чергування апатії з нападами дратівливості.

Господарі можуть запідозрити цистит, якщо собака скиглить в процесі сечовипускання, це вказує на його хворобливість. Самці з циститом справляють малу потребу в незвичній позі, присідають, а не задирають лапу. Прагнення уникнути болю може призводити до того, що собака намагається затримати сечу, випорожняти січовий міхур не до кінця, а це загрожує загальною інтоксикацією, посиленням запального процесу. Також вихованець болісно реагує на дотики до живота, промежини, черевна стінка напружена.

Основний прояв хронічного циститу поза загострень – періодичне нетримання сечі.

Діагностика циститу у собак

При виявленні симптомів, які характерні для циститу, необхідно звернутися до ветеринарної клініки, де фахівець проведе повне обстеження, опитає господарів, збере анамнез, виконає пальпацію сечового міхура. Після фізикального огляду призначаються лабораторні аналізи й апаратні дослідження:

  • аналізи сечі – загальний, бактеріологічний;
  • загальний і біохімічний аналіз крові;
  • мазок з уретри на бакпосів;
  • УЗД нирок, сечоводів, сечового міхура;
  • рентген;
  • у виняткових випадках, при недостатній інформативності інших методів – цітоскопія, обстеження сечового міхура зсередини за допомогою ендоскопа, який вводиться через сечовипускальний канал. Проводиться під наркозом, дозволяє здійснити біопсію при пухлинних процесах.

Цистит у самок часто приймають за прояви тривалої тічки, також це захворювання за комплексом симптомів дуже схоже на сечокам'яну хворобу. Сечовипускання при тічці безболісні, з домішок в сечі міститься тільки кров, і вона не набуває неприємного запаху. Відрізнити цистит від СКХ можна тільки за допомогою УЗД, яке дозволяє підтвердити наявність або відсутність каменів, піску в нирках, сечовому міхурі.

Можливі ускладнення циститу

Цистит може розвиватися як ускладнення інших запальних захворювань або приводити до їх розвитку. Найпоширеніші ускладнення циститу у собак:

  • сечокам'яна хвороба, наслідок застою сечі, зміщення рівня pH у бік лужної реакції, утворення кристалів;
  • енурез внаслідок порушення тонусу мускулатури сфінктера;
  • пієлонефрит, ураження нирок висхідною інфекцією;
  • хронічна ниркова недостатність, наслідок запущеного пієлонефриту.

Принципи терапії циститу у собак

При вторинному циститі необхідно спочатку купірувати запалення в органі, який став вогнищем інфекції, також лікування основного захворювання та циститу може вестися паралельно. Схема лікування залежить від природи запалення. Як тільки діагностовано бактеріальний цистит, собаці призначають антибіотики широкого спектру дії, після отримання результатів бактеріологічного дослідження сечі та мазка можуть бути додатково призначені препарати проти конкретного збудника. При еозинофільному циститі алергічної природи призначають антигістамінні препарати та докладають всіх зусиль до виявлення та усунення алергену. Якщо подразником послужили гельмінти, проводиться курс лікування протиглистовими препаратами, детоксикації та підтримуючої терапії. При геморагічному показаний прийом препаратів для поліпшення згортання крові.

Незалежно від природи циститу призначаються знеболюючі, спазмолітики, протизапальні, при відсутності протипоказань – сечогінні. Як правило, показаний прийом імуностимуляторів, а також препаратів комплексної дії, на рослинній основі, гомеопатичних або комбінованих. Фармакологічні препарати добре доповнюють лікарські трави та трав'яні збори з сечогінним, знеболюючим, протизапальним ефектом. Підібрати препарати та розробити схему лікування може тільки ветеринарний фахівець. Самолікування при циститі у собак неприпустиме, це стосується як медикаментозних препаратів, так і засобів народної медицини.

За показаннями на додаток до ін'єкційного та перорального введення препаратів проводиться катетеризація для поліпшення відтоку сечі та промивання сечового міхура розчинами антисептиків. Якщо цистит поліплоїдний або є наслідком СКХ, може знадобитися хірургічне втручання для видалення поліпів, каменів.

Крім проведення медикаментозного лікування при циститі у собак необхідно дотримуватися ряду правил:

  • оберігати вихованця від переохолодження, обладнати комфортну лежанку, м'яку та теплу, але не використовувати грілки – це загострює запальний процес, вкрай небезпечно при гнійному запаленні, внутрішній кровотечі;
  • змінити режим харчування, перші 2-3 дні може бути показане повне голодування або максимально легка їжа;
  • перевести на лікувальний корм, рекомендований ветеринарним фахівцем;
  • якщо собака отримує домашнє харчування, дотримуватися дієти. Скоротити вміст білка, обмежити кількість м'яса, риби або повністю від них відмовитися, давати більше нежирних кисломолочних продуктів. З круп дозволені вівсянка, гречка. Овочі давати тільки у відварному вигляді, рекомендується додавати журавлинний сік;
  • жирна їжа та будь-які харчі з хазяйського столу під найсуворішою забороною;
  • домашнє харчування доповнювати добавками з пребіотиками, пробіотиками, імуностимуляторами. Лікувальні корми, як правило, вже містять такі добавки;
  • забезпечити собаку рясним питтям, вода повинна бути чистою та свіжою, м'якою, бутильованою або фільтрованою. Після узгодження з ветеринарним фахівцем крім води можна поїти вихованця трав'яними відварами, настоями;
  • від прогулянок утриматися до зникнення гострих симптомів, використовувати пелюшки, памперси;
  • не купати собаку до повного одужання.

При хронічному циститі призначається довічна підтримуюча терапія, потрібно постійно дотримуватися дієти, тримати вихованця в теплі. При загостреннях лікування проводиться за тією ж схемою, що при гострому циститі.

Профілактика циститу у собак

Якщо собака не породистий, не призначений для племінного розведення, рекомендується його каструвати. Особливо це важливо для самок, відсутність регулярних тічок, гормональних стрибків знижує ризик розвитку циститу. Також для профілактики циститу необхідно:

  • регулярно вигулювати собаку, для дрібних порід використовувати пелюшку, лоток, щоб вихованцеві не доводилося терпіти;
  • не допускати переохолодження, захищати вихованця від протягів, тримати в теплі після купання;
  • не вигулювати тічних самок в місцях скупчення собак, надягати спеціальні труси, памперси для профілактики інфікування;
  • регулярно виконувати гігієнічну стрижку в анально-генітальній області;
  • дотримуватися графіка профілактичних обстежень, вакцинації, протиглистової обробки, своєчасно лікувати будь-які інфекційні, запальні захворювання;
  • обмежувати фізичну активність, яка може привести до травм сечового міхура та прилеглих органів;
  • використовувати якісні корми, в разі необхідності – профілактичні, не давати собаці шкідливих продуктів (копченості, ковбасні вироби, гостре, солоне, жирне, смажене);
  • дотримуватися питного режиму, контролювати якість води.

Цистит – випробування для вихованця та господарів

Якщо ваш вихованець захворів на цистит, доведеться запастися терпінням і разом з ним пережити цей непростий період. Оскільки цистит супроводжується частими позивами до сечовипускання, а часто й нетриманням, клопоту господарям додається. Не можна лаяти й тим більше карати хворого собаку, він потребує співчуття та лікування, яке може затягнутися на кілька місяців. Якщо поведінка, стан вихованця дозволяє запідозрити цистит, потрібно негайно звертатися до ветеринарного фахівця. Своєчасно розпочате лікування допоможе уникнути ускладнень, переходу захворювання в хронічну форму. А собакам з хронічним циститом довічно потрібен особливий догляд.

Наскільки корисним був цей пост?

3/5 (6)
prefooter