Епілепсія у собак

Зміст

Епілепсія не відноситься до поширених серед собак захворювань, але 5-6% тварин хоча б раз протягом життя переносять епілептичний напад, а у 1-2% діагностується хронічна епілепсія з повторюваними припадками. Епілепсія – хвороба з маловивченими причинами та механізмом розвитку, її напади пов'язані з порушенням нормальної електричної активності головного мозку, коли процеси збудження та гальмування не збалансовані. Іноді епілептичний напад у собак залишається непоміченим господарями, але припадок з вираженими клінічними проявами непідготовлених людей лякає, викликає розгубленість. Тому важливо знати, як проявляється епілепсія у собак і що робити під час нападу.

Види та причини епілепсії у собак

Одноразовий епілептичний припадок може розвинутися у будь-якого в цілому здорового собаки внаслідок перенапруги. Епілепсія, тобто стан, при якому такі напади повторюються, може бути викликана різними причинами та в залежності від етіології підрозділяється на кілька видів:

  • ідіопатична (первинна), найпоширеніший вид (50% випадків). Причини розвитку неясні, відсутній зв'язок із захворюваннями, травмами головного мозку та будь-яких внутрішніх органів. Окремі породи собак (німецька вівчарка, пудель, лабрадор і золотистий ретривер, бігль, такса та ряд інших) в більшій мірі схильні до ідіопатичної епілепсії. Ця форма зазвичай розвивається у віці 1-5 років;
  • симптоматична (вторинна), пов'язана з ураженням головного мозку. Якщо порушення, які викликали епілепсію, вроджені, вона проявляється до року, якщо набуті, частіше маніфестує в зрілому віці, після 5 років;
  • криптогенна, такий діагноз ставиться, якщо хвороба імовірно пов'язана зі структурними ураженнями головного мозку, але ідентифікувати їх не вдається. Найбільш поширені причини таких пошкоджень мозку – тривала гіпоксія, пологові травми;
  • реактивна, розвивається на тлі захворювань, які не зачіпають головний мозок. Імовірність розвитку не залежить від віку, породи.

Причини, які викликають симптоматичну або криптогенну епілепсію, об'єднують у групу інтракраніальних, а причини реактивної епілепсії називають екстракраніальними.

Група причин Механізм Приклади захворювань, порушень
Інтракраніальні (пов’язані с ураженням головного мозку) аномальний Гідроцефалія інші вроджені вади розвитку головного мозку
неопластичний Первинні пухлини головного мозку та його ураження метастазами
запальний Деякі форми енцефаліту, що супроводжуються утворенням рубцевої тканини
інфекційний Чумка, токсоплазмоз правець та інші захворювання, викликані вірусами, бактеріями, грибками, найпростішими, паразитами, при яких уражається мозок
травматичний Черепно-мозкові травми
судинний Крововилив у мозок, порушення його кровопостачання внаслідок тромбоемболії судин
Екстракраніальні (не стосуються черепно-мозкової сфери) метаболічний Захворювання печінки та нирок, гіпоглікемія та інші обмінні порушення
аліментарний Дефіцит необхідних для вищої нервової діяльності речовин, найчастіше вітаміну В
токсичний Отруєння важкими металами, інсектицидами, укуси отруйних змій і комах

Прояви епілепсії у собак

Для епілепсії у собак характерні:

  • одноманітність нападів – клінічна картина у різних тварин може відрізнятися, але у одної, як правило, залишається незмінною з початку розвитку захворювання;
  • їх спонтанний характер – несподівано, без видимих причин виникають і так само несподівано закінчуються, можливий розвиток нападу під час відпочинку, уві сні;
  • втрата контролю над положенням тіла, власною поведінкою, дезорієнтація.

Для ідіопатичної або реактивної епілепсії характерний судомний синдром в поєднанні з раптовою втратою свідомості. Залежно від масштабів, вираженості проявів розрізняють малий (слабкий), частковий і генералізований первинний епілептичний напад. При епілепсії, що викликана інтракраніальними причинами, розвивається простий або складний парціальний припадок, який може переростати в генералізований.

Генералізований первинний напад

Залежно від симптоматики, що переважає, генералізований епілептичний припадок може бути тонічним (з тривалим напруженням м'язів), клонічним (з ритмічними скороченнями, посмикуванням), міоклонічним (скорочення дуже короткочасні), але найчастіше протікає в тоніко-клонічній формі. Симптоми генералізованого тоніко-клонічного нападу:

  • м'язи напружені;
  • собака падає на бік, приймає судомну позу (опістотонус) – спина вигнута, голова закинута, кінцівки витягнуті;
  • дихання стає переривчастим, може зупинитися;
  • порушена орієнтація в просторі;
  • собака втрачає свідомість;
  • швидко смикаються кінцівки, нижня щелепа (імітація веслування, жувальних рухів);
  • посилюється слинотеча, можливі мимовільне сечовипускання, дефекація.

Різновиди епілептичного нападу з менш вираженою клінічною картиною:

  • малий (абсанс) – судомний синдром відсутній, тонус м'язів в нормі, втрата свідомості дуже короткочасна, на кілька секунд. Основний симптом абсансу – безтямний, скляний погляд;
  • частковий (локальний) – судомний синдром охоплює не всі м'язи, а одну групу, напружується та/або сіпається якась частина тулуба, м'язи морди. Частковий напад може перерости в генералізований.

Парціальний напад

Такий епілептичний припадок проявляється вираженими змінами поведінки (можливі прояви агресії, переляку, собака скиглить, виє, скрипить зубами, цмокає, здійснює безглузді автоматичні рухи). Клінічна картина в значній мірі залежить від того, яка ділянка кори головного мозку пошкоджена. Для парціальних припадків типова дезорієнтація собаки, можлива короткочасна втрата зору, слуху. Напади супроводжуються посиленою слинотечею, можливі блювота, діарея, спазм черевних м'язів. Через агресивну поведінку у поєднанні зі слинотечею такі епілептичні напади іноді приймають за прояви сказу.

Парціальний припадок може бути:

  • простим, тварина залишається в свідомості, судоми охоплюють тільки одну групу м'язів;
  • складним, з втратою свідомості, автоматичними рухами;
  • генералізованим, якщо аномальна електрична активність поширюється на всю кору головного мозку. Це зазвичай відбувається через 2-3 хвилини після початку нападу.

Стадії епілептичного нападу.

Напад епілепсії проходить кілька стадій розвитку:

  • продромальна, може тривати від декількох годин до декількох днів, проявляється слабкістю та неспокійною поведінкою, собака скиглить, виє;
  • аура, початкова стадія, часто протікає як простий парціальний напад і супроводжується вираженим занепокоєнням. Можливе як посилення, так і ослаблення рухової активності;
  • іктус, стадія виражених клінічних проявів, судом, втрати свідомості;
  • постіктальна стадія, коли собака відновлюється після нападу, відчуває слабкість. На цій стадії зберігається дезорієнтація, неузгодженість рухів, тимчасова сліпота та глухота.

Залежно від тяжкості нападу та від того, як давно собака страждає на епілепсію, постіктальна стадія може тривати від декількох хвилин до декількох днів. Іноді практично відразу після завершення нападу починається новий, при цьому тварина не приходить до тями. Повторювані багаторазові припадки можуть тривати більше півгодини, такий стан називається епілептичним статусом.

Що робити при нападі епілепсії у собаки?

Епілептичний напад, особливо генералізований або складний парціальний – видовище лякаюче. Зберігати холоднокровність при вигляді судом вихованця складно, але важливо не панікувати. Необхідно:

  • прикрити чимось м'яким тверді поверхні та кути, по можливості прибрати предмети, об які собака може вдаритися;
  • приглушити світло, не допускати його спалахів, гучних звуків;
  • не пускати в приміщення інших тварин, дітей;
  • якщо напад триває більше 10 хвилин або собака після його припинення 20 і більше хвилин не приходить до тями, викликати ветеринарного фахівця (якщо напад припинився, можна відвезти вихованця в клініку);
  • після закінчення нападу заспокоїти та приголубити вихованця, якщо він сам шукає вашого суспільства. Якщо собака уникає контакту або поводиться агресивно, краще залишити його в спокої;
  • якщо напад розвинувся вперше або був більш важким, ніж зазвичай, найближчим часом звернутися до ветеринарної клініки.

Під час нападу собаку краще не чіпати. Намагатися розтиснути щелепи категорично заборонено, це і небезпечно для господаря, й безглуздо – западання язика собакам, на відміну від людей, не загрожує. У разі інтенсивної слинотечі, блювоти потрібно проконтролювати, щоб собака не захлинувся. Така загроза існує, якщо в момент блювоти голова судорожно закинута. Але найчастіше незабаром після початку нападу собака завалюється на бік і лежить, слина та блювотні маси витікають з пащі. Основне завдання господаря при епілептичному нападі у собаки – усунення подразників, уважне спостереження та протоколювання. Записи, в яких відображена тривалість нападу, набір симптомів, послідовність їх прояву, або якісні матеріали відеозйомки важливі для ветеринарного фахівця.

Якщо розвинувся епілептичний статус, першочергове завдання – купірувати його за допомогою ін'єкції антиконвульсанта. Це завдання для професіоналів, собака з епістатусом потребує госпіталізації в стаціонар ветеринарної лікарні. До повної стабілізації стану тварина знаходиться під контролем фахівців, проводиться моніторинг життєво важливих показників, у разі необхідності здійснюється харчування через зонд.

Діагностика епілепсії у собак

Оскільки судомний синдром крім епілепсії характерний для ряду інших захворювань, а при епілептичному припадку він не завжди присутній або слабо виражений, при підозрі на епілепсію необхідне комплексне обстеження для диференціальної діагностики. Її складові:

  • збір анамнезу – ветеринарний фахівець детально розпитує власника про обставини розвитку та особливості перебігу нападу, вивчає історію хвороби;
  • огляд собаки та проведення ряду проб для оцінки неврологічних реакцій;
  • ряд аналізів крові, сечі для визначення можливої причини епілепсії (інфекційних, паразитарних захворювань, обмінних і ендокринних порушень, отруєнь);
  • при підозрі на інфекційну природу захворювання додатково призначається імуноферментний аналіз або ПЛР-тести, щоб встановити збудника;
  • вимірювання артеріального тиску (однією з причин епілепсії є гіпертензія);
  • функціональна діагностика головного мозку – електроенцефалограма;
  • нейровізуалізуюча діагностика-КТ або МРТ головного мозку.

За підсумками обстеження фахівець діагностує певний вид епілепсії або ставить інший діагноз (так, подібними симптомами проявляється енцефалопатія – дистрофічне незапальне ураження головного мозку). Від діагнозу залежить методика лікування.

Лікування різних видів епілепсії

При вторинної епілепсії (симптоматичної, криптогенної або реактивної) головний акцент робиться на лікуванні основного захворювання. Воно може бути як консервативним (антибактеріальна, противірусна, протипаразитарна терапія, дезінтоксикація, корекція обмінних порушень), так і оперативним. Так, при травмах і пухлинах головного мозку потрібна нейрохірургічна операція. До нормалізації стану тварини паралельно може проводитися симптоматична терапія антиконвульсантами для попередження повторних нападів. Таке лікування показане й у випадках, коли усунути першопричину епілепсії неможливо (основне захворювання невиліковне).

При первинній (ідіопатичній) епілепсії терапія спрямована на попередження нападів, скорочення їх частоти, зменшення тяжкості проявів. Препарати-антиконвульсанти, схема прийому, дозування підбираються в індивідуальному порядку, з урахуванням клінічної картини, віку, протипоказань. Необхідний постійний контроль рівня антиконвульсантів в крові. Якщо монотерапія не дає ефекту, виправдане одночасне застосування 2, максимум 3 препаратів, найчастіше це комбінація фенобарбіталу з бромідом калію. Досить часто додатково призначаються ліки для нейтралізації побічних ефектів, яких у протисудомних препаратів чимало.

Якщо напади виникають частіше, ніж раз на місяць, переходять в епілептичний статус, супроводжуються небезпечними для життя проявами або неконтрольованою агресією, медикаментозна терапія обов'язкова. При істинній (ідіопатичній) епілепсії вона зазвичай проводиться довічно. Але якщо вдається домогтися стійкої ремісії (відсутність нападів протягом 2-4 років), можлива поступова відміна препарату. Різке припинення прийому антиконвульсантів вкрай небезпечне. При рідкісних одноразових припадках, які протікають в легкій формі, можна обмежитися немедикаментозною профілактикою рецидивів.

Профілактика нападів епілепсії

Якщо призначено лікування протиепілептичними препаратами, необхідно строго дотримуватися схеми, не пропускати прийоми та не давати вихованцеві ніяких препаратів без узгодження з ветеринарним лікарем (тільки він може врахувати особливості взаємодії різних ліків). Незалежно від того, чи проводиться медикаментозне лікування, собака з епілепсією вимагає особливого поводження. Складовими профілактики повторних нападів є:

  • оберігання від стресів, потрясінь. Не рекомендується відвідувати з такими вихованцями виставки, змагання, будь-які людні місця;
  • обмеження інтенсивних фізичних навантажень;
  • збільшення тривалості прогулянок у спокійному темпі, по можливості у малолюдній обстановці;
  • створення комфортної обстановки вдома, підтримання оптимального температурного режиму;
  • повноцінне збалансоване харчування, за рекомендацією ветеринарного лікаря – спеціалізована дієта зі зниженим вмістом білка.

У вихованця діагностували епілепсію. Чого очікувати?

Прогноз при епілепсії у собак залежить від її причини. У ряді випадків небезпечна не так сама епілепсія, як основне захворювання, яке її спровокувало (наприклад, пухлина головного мозку). Якщо захворювання піддається лікуванню та викликані ним порушення не є незворотними, після завершення курсу терапії або проведення операції зникнуть і прояви епілепсії. Ідіопатична епілепсія повністю не виліковна, її можна взяти під контроль, але буде потрібне тривале лікування, швидше за все, довічне. Якщо терапія правильно підібрана та виконуються всі приписи лікаря, епілепсія не істотно не впливає на якість і тривалість життя вихованця, хоча ряду обмежень доведеться дотримуватися. За такими собаками потрібно постійно стежити, щоб не пропустити початок нападу та його можливий перехід в епілептичний статус, своєчасно звернутися за допомогою до фахівців.

Наскільки корисним був цей пост?

2.3/5 (3)
prefooter