Як дресирувати алабая

Зміст

Алабай (середньоазіатська вівчарка) – стародавня порода великих собак, які здавна використовувались у якості сторожових і пастуших. У наші дні вони найчастіше виступають в ролі охоронця території. Алабаї – собаки з високим інтелектом, тому відрізняються хорошою здібністю до навчання, але волелюбний, впертий характер ускладнює процес їх дресирування. Людині, яка вирішила завести середньоазіатську вівчарку, доведеться не тільки подбати про створення відповідних умов проживання (ідеальним для алабаїв є вольєрне утримання) й організацію повноцінного харчування цього гігантського собаки. Чималого терпіння, наполегливості, щоденних зусиль вимагають виховання та дресирування.

Особливості характеру алабая

Середньоазіатським вівчаркам, яких іноді називають туркменськими вовкодавами, притаманні:

  • розвинений інстинкт охорони своєї території. Важливо чітко позначити її межі, щоб уникнути недоречних проявів цього інстинкту (наприклад, у громадських місцях);
  • врівноважений темперамент і розвинене почуття власної гідності. Надмірну емоційність, крики, спроби фізичного покарання алабай сприймає як прояв слабкості характеру людини. Така манера поводження з ним не сприяє формуванню поваги до господаря та може призвести до розвитку підвищеної агресивності, мстивості;
  • схильність до домінування в поєднанні з повагою до ватажка та беззастережним підпорядкуванням йому. Якщо до 6 місяців щеня алабая не визнає господаря лідером, пізніше домогтися підпорядкування буде дуже складно;
  • безстрашність, готовність дати відсіч ворогові. У нормі для туркменського вовкодава характерна не атакуюча, а активно-оборонна реакція, першим він нападати не буде. Незважаючи на фізичну міць і безстрашність алабая неприпустимо виховувати як бійцівську собаку, це призведе до психологічних відхилень;
  • незалежність і розвинений інтелект. Алабай легко освоює нові вміння, але схильний виконувати тільки ті команди, які визнає доцільними;
  • хороші здібності до соціалізації, доброзичливе ставлення до членів власної «зграї» та дітей (будь-яких). Як більшість пастуших собак, алабай буде турботливою та пильною нянькою.

У процесі виховання та дресирування середньоазіатської вівчарки важливо враховувати психологічні, поведінкові відмінності між самцями та самками. Самець на ранньому етапі дресирування, коли господар (дресирувальник) ще не став для нього незаперечним авторитетом, схильний до відкритої непокори. Тут важлива твердість, наполегливість, демонстрація власних лідерських якостей, але в поєднанні з поважним ставленням до собаки. Дівчатка-алабайки хитрі, вдаються до різних викрутасів, прикидаються безглуздими, слабкими, хворими, наляканими, нездатними виконати команду. Вони можуть бути настільки переконливі, що господар починає турбуватися: чи не занадто він навантажує собаку, чи все нормально з вихованкою. Важливо знати про цю особливість поведінки самок алабаїв і не піддаватися на провокації, а наполягати на своєму. Якщо при правильній поведінці зламати опір самця вдається досить швидко, то боротьба з хитрощами самки може затягнутися надовго.

Основні правила виховання та дресирування алабая

Загальне дресирування алабая здійснюється за тією ж схемою, що будь-яких інших собак. Але є ряд специфічних особливостей, урахування яких допоможе зробити дресирування більш ефективним:

  • алабая краще дресирувати в індивідуальному порядку, до групових тренувань ця порода погано пристосована;
  • найкраще позитивне підкріплення – похвала господаря. Заохочення у вигляді ласощів зайвим не буде, але воно не повинне замінювати схвальних слів. Доповнювати словесне заохочення фізичною ласкою варто тільки за особливі заслуги;
  • краще негативне підкріплення – команда-заборона, вимовлена суворим, впевненим, спокійним голосом. Можна відчитати собаку, але не зриватися на крик. Алабаї дуже чутливі до інтонації та чудово розуміють, коли господар незадоволений. Добре демонструють невдоволення слова, в яких є звук «р» (імітація гарчання);
  • з методів фізичного примусу можна використовувати тиск на крижі, натягування або ривок повідця. Цуценя можна взяти за загривок і злегка струсити – так виховує мати;
  • оскільки собака великий, в процесі виховання потрібно з раннього віку припиняти прояви агресії, спроби кусатися, а також настрибувати на людину в знак вітання «обніматися»;
  • алабаї мають виражений власницький інстинкт і на дотики людей до своєї миски зазвичай реагують агресивно. Цуценя з перших днів необхідно привчати до думки, що господар має право чіпати миску, забирати її, а гарчати та чинити опір при цьому заборонено;
  • алабаї – відмінні психологи, які чуйно реагують на настрій господаря, а також «зчитують» його ставлення до інших членів сім'ї та копіюють його. Тому для того, щоб домогтися слухняності, доброзичливого та шанобливого ставлення собаки до всіх домочадців, главі сім'ї потрібно уникати спілкування з ними в агресивній, зневажливій манері;
  • алабая не навчають апортуванню, у нього вкрай слабо розвинений інстинкт приносити господареві предмети.

Підтвердити своє право командувати, приймати рішення та віддавати накази важливо при вихованні будь-якого собаки. Відносно алабая це особливо значуще, оскільки некерований великий, досить агресивний собака – серйозна проблема. Стати визнаним ватажком для алабая складніше, ніж для представників багатьох інших порід, через його вперту, непокірну вдачу та виражену схильність до домінування. Досвідчені кінологи рекомендують прийом, який допоможе у вирішенні цього завдання. З цуценям, юніором потрібно частіше гуляти в незнайомих місцях і періодично поміщати в некомфортні умови – наприклад, саджати в машину. У таких ситуаціях щеня відчуває себе невпевнено, а людина повинна, навпаки, триматися спокійно, впевнено, демонструвати здатність і готовність захистити собаку від небезпеки. Це сприяє зміцненню авторитету.

Етапи навчання та виховання алабая

Послідовність засвоєння базових команд при роботі з алабаєм стандартна, відразу після появи в будинку цуценяті дають кличку та навчають команді «До мене!», згодом відпрацьовують команду «Місце!» та забороняючі. Потім – команди гальмування («Сидіти!», «Лежати!») та команди, за допомогою яких керують поведінкою на прогулянці («Поруч!», «Гуляти!»).

Основні часові віхи:

  • виховання в поєднанні з азами дресирування починається в 1,5-2 місяці;
  • до 5 місяців цуценя повинне засвоїти набір основних команд;
  • з 6 можна приступати до спеціального дресирування, вироблення робочих якостей, освоєння додаткових команд;
  • до 9 місяців триває освоєння повного курсу слухняності, закріплення команд.

Програма спеціального дресирування алабая-пастуха

Пастуший собака повинен знати та виконувати базовий набір команд, команду «Голос!», спокійно реагувати на постріли. Курс спеціального дресирування починається з привчання до стада, потім освоюються такі команди:

  • «Жени!» (підгін тварин, які відстали);
  • «Кругом!» (обхід і контроль стада, збір тварин, що відбилися, повернення до основної групи (цей процес ще називають підгортанням);
  • «Вперед!» і «Рівняй!» («Охороняй!») – вирівнювання стада;
  • комбінація команд «Вперед!» і «Жени!» використовується для управління поворотами стада;
  • «Шукай!» – розшук тварин, що загубилися, відбилися;
  • охорона, захист від хижаків (це для пастушо-сторожового собаки щось на зразок чергового режиму, команди не потрібно).

Цуценя алабая привчають до стада методом наслідування дорослого собаки-пастуха, з моменту початку вигулу малюк супроводжує його на пасовище. Завдання чабана(дресирувальника) – захищати цуценя від можливих нападів худоби, а також припиняти його напади на тварин, їх переслідування. Складніше привчати до стада дорослого алабая, який ріс і виховувався в інших умовах. Його спочатку утримують на короткому повідцю, який поступово подовжують, а прибирають тільки після повного взаємного звикання собаки та тварин зі стада.

Команду «Жени!» відпрацьовують на тварині, що відстала, в разі необхідності дресирувальник допомагає алабаю. Важливо контролювати правильний напрямок підгону та припиняти його в 10-20 м від стада.

Команда «Кругом!» спочатку відпрацьовується навколо споруди, огородженої території, собаку обводять навколо на повідцю, демонструють правильну поведінку, потім послаблюють повідець, нарешті, пускають алабая по маршруту самостійно. Після відпрацювання навички собаку пускають навколо невеликої, нерухомої групи тварин. Завдання поступово ускладнюється, збільшується розмір стада, від тренувань на відкритій місцевості переходять до пасовищ із заростями, собаку привчають оббігати стадо в русі.

Команді «Вперед!» теж спочатку навчають поза стадом, бажано на вузькій ділянці, де рух можливий тільки по прямій. Навчання починається із застосуванням довгого повідця, триває без нього. При відпрацюванні навички роботи зі стадом алабая знову беруть на повідець, відпускають тільки якщо він рухається в правильному напрямку та не робить спроб напасти на тварин. Після повного освоєння цієї команди її доповнюють командою «Рівняй!». Для вироблення потрібного вміння помічник підводить до стада невелику групу тварин, яких алабай повинен підігнати до загальної маси. Для вироблення вміння повертати стадо собаці дозволяють забігти вперед на 30-40 метрів з боку, протилежного напрямку повороту, та саджають. Стадо намагається обігнути вівчарку, що сидить, для цього змінює напрямок руху, і тут дається команда «Жени!»

Навчання пошуку починають з того, що на очах алабая відводять зі стада та ховають в хащах 1-2 тварин, дають команду «Шукай!», напрямок вказують рукою та задають за допомогою довгого повідця. Після виявлення тварини даються команди «Голос!» і «Жени!». Коли алабай засвоїть алгоритм дій, його вчать шукати за слідом. Завдання ускладнюється збільшенням відстані, поворотами стада, ретельним маскуванням тварин, що «загубилися», в густих хащах.

Якщо в місці випасу водяться хижаки, вовкодава захищають нашийником з шипами, заохочують насторожену поведінку при наближенні хижака. По можливості відпрацьовуються навички цькування.

В процесі навчання пастушого собаки не можна дозволяти йому нападати на тварин (і навпаки), продовжувати гон в межах стада, займатися власними справами (полювати), а також допускати перевантаження, перевтому, карати втомленого собаку. Обов'язкове заохочення.

Алабай також може використовуватися для охорони території, речей, затриманого, в якості сторожа. Спеціальним дресируванням за охоронним, сторожовим напрямком повинен займатися професійний кінолог. Він вибере оптимальну програму, набір команд, з урахуванням того, для яких цілей і в яких умовах буде використовуватися середньоазіатська вівчарка. Неправильне навчання створює загрозу життю та здоров'ю можливих порушників – собака повинен їх виявляти, у відсутності людини затримувати, охороняти, але не травмувати.

Алабай – досить складний в дресируванні собака

Упертість, незалежність, виражені задатки лідера, гордий і образливий характер роблять дресирування алабая досить складним завданням. Якщо господар не впевнений у власних силах, краще доручити це завдання професіоналу, бажано з досвідом дресирування саме середньоазіатських вівчарок. А ось завдання виховання, привчання до порядку та дисципліни, вироблення підпорядкування цілком лягає на господаря, оскільки йому жити з цим собакою та управляти ним. Тому невпевненим у собі, недостатньо терплячим і наполегливим, а також нестриманим, надмірно емоційним людям алабая краще не заводити.

Наскільки корисним був цей пост?

3/5 (2)
prefooter