Демодекоз у собак

Зміст

Демодекоз – паразитарне захворювання, викликане підшкірним мікроскопічним кліщем роду демодекс. До нього схильні багато тварин і люди, але у них демодекоз викликають різні види цього паразита. Зокрема, основним збудником демодекозу у собак є кліщ Demodex canis. Це паразит з невеликим (до 0,5 мм) довгастим напівпрозорим тільцем, короткими лапками та потужним щелепним апаратом, за допомогою якого він прокладає собі ходи під шкірою. Захворювання супроводжується сильним свербінням і інтоксикацією продуктами життєдіяльності паразита.

Причини та фактори ризику

Невеликі популяції кліща Demodex canis мешкають в глибоких шарах шкіри всіх собак, в волосяних фолікулах, сальних і потових залозах, в нормі перебувають в стані сплячки та не завдають жодної шкоди. Але в разі зниження імунітету собаки починається активізація та безконтрольне розмноження цих паразитів. У великих кількостях вони завдають відчутний дискомфорт, викликають виражену інтоксикацію, в пошуках їжі просуваються в глибокі шари шкіри, прогризають там свого роду тунелі, які заповнює міжклітинна рідина. Кліщі швидко гинуть поза організмом собаки, також не можуть жити та паразитувати у внутрішніх органах, хоча при важкій формі демодекозу проникають туди з кровотоком. При близькому контакті кліщі можуть перебратися з хворої тварини на здорову. Загроза зараження існує навіть для собак з нормальним міцним імунітетом, а якщо він ослаблений, захворювання неминуче.

Фактори, при яких підвищується ризик захворювання демодекозом:

  • незміцнілий імунітет у цуценят або ослаблений у літніх собак;
  • ослаблення імунітету на тлі будь-яких захворювань, в тому числі ендокринних порушень, онкологічних процесів, а також стресу;
  • генетична, породна схильність. Породисті, чистокровні собаки на демодекоз страждають значно частіше безпородних. Найбільш вразливі шарпеї, мопси, бульдоги, афганські хорти, деякі види тер'єрів – бультер'єр, скотч-тер'єр, вест-хайленд тер'єр, ердельтер'єр і ще ряд порід;
  • незадовільні умови утримання собаки, нехтування правилами гігієни, погане харчування;
  • шкірні захворювання, які супроводжуються випаданням волосся, при цьому створюються сприятливі умови для розмноження демодекозного кліща;
  • аутоімунні розлади, схильність до алергій;
  • теплий сезон (з квітня по вересень), коли кліщі розмножуються більш активно.

Види та форми демодекозу у собак, їх симптоми

Демодекоз у собак класифікуються за різними критеріями:

  • за віковим – виділяють ювенільний демодекоз, який вражає собак першого року життя;
  • за поширеністю ураження – генералізований і локалізований (вогнищевий). Підвидами генералізованого захворювання є пододемодекоз і отодекоз;
  • за особливостями морфологічних проявів – лускатий (сквамозний), пустульозний, папульозний, змішаний.

Якщо демодекоз дорослих собак зазвичай пов'язаний зі зниженням імунітету внаслідок перенесених хвороб, поганого утримання, то ювенільний, як правило, обумовлений вродженим дефектом імунної системи, який успадковується від одного з батьків. Запустити патологічний процес у цуценят може зміна зубів, купірування вух і хвоста, вакцинація, будь-яка хвороба. Спадково обумовлений ювенільний демодекоз протікає у важкій генералізованій формі. Якщо ж хвороба спровокована іншими факторами, а не обумовлена генетично, то для цуценят більш характерна локалізована форма, а для дорослих – генералізована.

Генералізований і локалізований демодекоз

Вогнищевим, або локалізованим, називають демодекоз, при якому на тілі собаки є до 5 вогнищ ураження до 2,5 см у діаметрі. Вогнища найчастіше локалізуються на голові та шиї, морді, іноді навколо очей (у формі окулярів), на передніх лапах. Зони ураження мають чітко окреслені межі, шерсть на них випадає, шкіра може бути почервонілою або з блакитно-сірим відтінком, часто лущиться, неприємно пахне, можлива поява чорних крапок (комедонів).

Вогнищева форма відрізняється більш легким перебігом, прогноз часто сприятливий. Але в 10% випадків вона переходить у генералізовану, з масштабним ураженням шкіри по всьому тілу. Відмінні риси генералізованого демодекозу:

  • більше 5 невеликих вогнищ або поодинокі, але великі уражені ділянки, діаметр яких перевищує 2,5 см. Можливе ураження певної області тіла цілком;
  • випадання шерсті, зміна забарвлення (потемніння), лущення шкіри, поява комедонів;
  • високий ризик приєднання бактеріальної або грибкової інфекції та залучення в процес глибоких шарів шкіри. Утворення фурункулів, гнійників, свищів, інтенсивний свербіж, больові відчуття;
  • погіршення загального самопочуття внаслідок інтоксикації та сильного дискомфорту, втрата апетиту, апатія;
  • найбільш серйозні ознаки – збільшення лімфовузлів, блювота, порушення координації рухів, судоми.

При генералізованому зараженні кліщем можуть розвиватися:

  • пододемодекоз, вражає кінцівки, супроводжується набряком лап, які собака постійно вилизує, утворенням кіст між пальцями;
  • отодекоз – ураження слухових проходів, почервоніння внутрішньої поверхні вушних раковин, зовнішній отит, який супроводжується коричневими виділеннями та неприємним запахом з вух.

Генералізований демодекоз погано піддається лікуванню та в запущених випадках може призвести до загибелі собаки внаслідок розвитку сепсису.

Морфологічні форми демодекозу

Демодекоз може супроводжуватися різними проявами:

  • при сквамозному вогнища ураження невеликі, за розташуванням нагадують мозаїку, вкриті лусочками (звідси друга назва – лускатий). Шкіра грубіє та розтріскується, що призводить до свербіння та хворобливих відчуттів. У міру прогресування захворювання поодинокі вогнища зливаються, відбувається облисіння;
  • папульозна форма супроводжується утворенням червоних округлих вузликів-папул діаметром до 6 мм. Свербіж спостерігається не завжди;
  • пустульозна форма характерна для демодекозу, ускладненого бактеріальною інфекцією, супроводжується утворенням гнійників (пустул). Пустули лопаються, розкриваються, гнійний вміст підсихає й утворює кірку. Шкіра грубіє, стає нерівною, складчастою, змінює колір (темніє або червоніє). Процес швидко поширюється на сусідні ділянки;
  • для змішаної форми характерне поєднання лусочок, вузликів і пустул, важкий перебіг.

Діагностика демодекозу

Набір симптомів залежить від виду, форми демодекозу, а також від його стадії. Так, на ранній стадії помітні шкірні прояви, але свербіж, як правило, відсутній. Якщо собака інтенсивно чухається, це вказує на ускладнення демодекозу вторинною інфекцією. Подібними симптомами проявляється чимало шкірних захворювань, тому при постановці діагнозу ветеринарний лікар спирається на результати лабораторних аналізів:

  • з усіх ділянок ураженої шкіри беруться зішкріби, в зразках при мікроскопічному дослідженні можна виявити збудників;
  • при наявності пустул здійснюється забір їх вмісту для мікроскопічного дослідження;
  • при симптомах приєднання бактеріальної інфекції також проводиться бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження зразків (бакпосів);
  • виконуються аналізи крові та сечі, загальний і біохімічний. Якщо почалася інтоксикація, це відіб'ється на складі біологічних рідин;
  • уражені ділянки шкіри та волоски досліджуються за допомогою трихоскопа – різновиду мікроскопа;
  • для оцінки стану внутрішніх органів призначаються УЗД і/або рентген;
  • при підозрі на ювенільний демодекоз показане генетичне дослідження.

Діагноз демодекоз ставиться, якщо в зразках виявлено велику кількість кліщів на різних стадіях розвитку. У сумнівних випадках призначається повторне обстеження та пробне лікування. Коли діагноз підтверджений, встановлений збудник, ветеринарний фахівець розробляє комплексну схему лікування, спрямовану на його знищення та полегшення, усунення симптомів.

Лікування демодекозу

Етіотропна терапія при демодекозі здійснюється за допомогою акарицидних препаратів для знищення дорослих паразитів і їх яєць, личинок. Препарат, форма випуску та доза підбираються в індивідуальному порядку. При генералізованому перебігу показане системне застосування у формі ін'єкцій або таблеток. При осередковому досить зовнішньої обробки мазями, краплями. Деякі препарати застосовуються зовнішньо в формі ванночок. Досить часто комбінують препарати системної та місцевої дії. У разі зовнішнього застосування акарицидних препаратів важливо не допустити їх злизування. Для цього використовуються попони, пов'язки, комір-воронка.

Для посилення ефекту зовнішніх засобів необхідно попередньо очистити шкіру від струпів за допомогою лікувальних шампунів, розчинів хлоргексидину або мірамістину. Якщо шерсть на уражених ділянках не випала, її зістригають або збривають. У разі приєднання вторинної інфекції додатково проводиться антибактеріальна або протигрибкова терапія препаратами місцевої, а у важких випадках – системної дії.

Складові симптоматичної та підтримуючої терапії:

  • купання з ветеринарними шампунями, які допомагають вгамувати свербіж і видалити омертвілі частинки шкіри, підготувати її до нанесення лікарських засобів;
  • нанесення мазей, які прискорюють загоєння ранок, розчосів, ерозій на місці гнійників і регенерацію шкіри;
  • активізація захисних сил організму за допомогою імуностимуляторів, вітамінних добавок;
  • стимуляція виведення токсинів;
  • підтримка роботи печінки, нирок, постраждалих від інтоксикації, за допомогою гепатопротекторів, фітопрепаратів;
  • нормалізація кишкової мікрофлори пробіотиками.

Важлива умова успішного лікування – дотримання дієти, рекомендованої ветеринарним фахівцем. Їжа повинна бути поживною, але легкою, обов'язково свіжою, кімнатної температури. Ослаблену тварину краще перевести на дробне харчування. Лікування народними засобами (ванночки, примочки, мазі, відвари для випоювання) може застосовуватися тільки в якості допоміжного та за погодженням з лікарем. Слід врахувати, що серед рослин, які так популярні в народній медицині, чимало сильних алергенів.

Демодекоз вимагає тривалого лікування, в ході якого необхідно в точності дотримуватися схеми, розробленої ветеринарним фахівцем. До закінчення лікування чотириногий пацієнт повинен бути ізольований від інших тварин. Ефективність терапії контролюється за допомогою дослідження зішкрібів. Тільки коли 2 зішкріби, виконаних з місячним інтервалом, дадуть негативний результат, лікування можна вважати завершеним. При генералізованій формі рекомендується продовжити його ще на місяць для профілактики рецидивів.

Профілактика демодекозу у собак

До основних заходів профілактики демодекозу відносяться:

  • зміцнення імунітету, своєчасне лікування будь-яких захворювань до їх переходу в хронічну форму, повноцінне збалансоване харчування;
  • регулярна антипаразитарна обробка;
  • створення комфортних умов проживання, регулярні гігієнічні процедури;
  • оберігання від потрясінь, стресів;
  • контроль переміщення собаки в процесі вигулу, недопущення контактів з хворими, бродячими тваринами;
  • регулярні профілактичні огляди у ветеринарній клініці, які допоможуть виявити захворювання на ранній стадії та попередити його перехід у важку форму.

Оскільки схильність до демодекозу передається у спадок, собак, які перехворіли на це захворювання в генералізованій формі, рекомендується стерилізувати (каструвати). Цей захід не допоможе захистити саму тварину, але виключить передачу «демодекозного» гена потомству.

Демодекоз – серйозна загроза

Демодекоз у собак – це не чисто косметична проблема, яка зводиться до випадання шерсті та появи ділянок шкіри негарного виду, з почервонінням, лущенням, лусочками, вузликами та гнійниками. Це паразитарне захворювання, яке супроводжується інтоксикацією організму. Навіть легка вогнищева форма демодекозу за відсутності лікування може перейти в генералізовану, з важким затяжним перебігом і небезпечними ускладненнями аж до смертельного результату. Тому слід подбати про підтримку імунітету вихованця, оскільки саме його ослаблення є основною причиною демодекозу.

Наскільки корисним був цей пост?

0/5 (0)
prefooter