Ентерит у собак

Зміст

• Види ентериту у собак
• Шляхи зараження
• Симптоми ентериту у собак і його небезпека
• Лікування ентериту
• Профілактика ентериту

Ентерит – запалення слизової оболонки тонкого кишечника, до якого схильні люди та тварини. У собак найчастіше розвивається ентерит вірусної природи, який дуже небезпечний і може привести до загибелі тварини. Рідше запалення викликане бактеріальною інфекцією або має неінфекційну природу. У запальний процес крім кишечника може залучатися шлунок, серце, можливі ускладнення на печінку, нирки, легені.

Види ентериту у собак

Собаки страждають на такі види ентериту:

• парвовірусний, найнебезпечніший, може протікати за кишковим або серцевим типом, зустрічається й змішана клінічна картина. Характеризується блискавичним розвитком, гострим перебігом. Друга назва – геморагічний, запалення супроводжується підвищенням проникності кровоносних судин, запальний випіт містить домішки крові;
• коронавірусний, може протікати в прихованій, легкій і гострій формі, тільки остання являє смертельну загрозу;
• ротавірусний, переноситься відносно легко, може протікати в прихованій формі або зі слабо вираженою симптоматикою;
• бактеріальний, може бути викликаний сальмонелою, стафілококом, кишковою паличкою та іншими бактеріями, нерідко розвивається як ускладнення вірусного. Можливо легкий і важкий перебіг;
• неінфекційний.

Особлива форма захворювання – гастроентерит, при якому уражається слизова кишечника та шлунку. Ентерит будь-якої природи може перейти в гастроентерит. Якщо хвороба неінфекційна, пов'язана з похибками харчування, то зазвичай запалення починається зі слизової шлунку та поширюється на кишечник.

Шляхи зараження

Механізми зараження вірусним ентеритом різноманітні:

• при безпосередньому контакті з хворою твариною (або вірусоносієм);
• через землю, траву, одяг і взуття господаря, предмети побуту, на які потрапили фекалії та інші виділення (збудник може також міститися в блювотних масах, сечі, слині);
• через інфіковані воду та корм;
• вірус можуть переносити гризуни, птахи, комахи.

Найчастіше вірус потрапляє в організм через рот, рідше вхідними воротами інфекції стає слизова носа. Парвовірусним ентеритом хворіють виключно собаки та інші представники цього сімейства. Джерелом коронавірусної інфекції можуть бути собаки та кішки. Той різновид коронавірусу, що викликає респіраторні захворювання у людей, для собак не є небезпечним, і навпаки. До ротавірусної інфекції вразливі різні тварини, як правило, у різних видів хворобу викликають різні сімейства цього вірусу. Але не виключена можливість мутації та появи ротавірусів, потенційно небезпечних для представників різних видів.

Причиною бактеріального ентериту може виявитися як контакт з хворою твариною або її виділеннями, так і зіпсовані, заражені продукти, найчастіше сире м'ясо.

До факторів, які підвищують ризик захворювання ентеритом, відносяться:

• слабкий імунітет. Найбільш вразливі цуценята у віці від 2 місяців до року. Вроджений, успадкований від матері імунітет ними вже втрачений, а власний ще формується;
• відсутність своєчасної вакцинації від парвовірусного ентериту;
• незадовільні умови утримання, велика кількість собак в обмеженому просторі;
• наявність в організмі хронічних інфекцій;
• зараження глистами;
• неправильне харчування, використання кормів низької якості, годування їжею з людського столу, зіпсованими продуктами, занадто холодною або гарячою, грубою їжею з високим вмістом клітковини, різка зміна корму.

Симптоми ентериту у собак і його небезпека

Різні види ентериту проявляються подібним комплексом симптомів, хоча є окремі прояви, більш характерні для певних різновидів:

• часті напади діареї;
• при парвовірусному ентериті випорожнення зазвичай жовті або сіруваті, часто з домішками крові, смердючим гнильним запахом;
• при коронавірусному більш водянисті, світло-коричневі, рідко містять кров;
• при ротавірусному з домішками слизу, жовтуватими вкрапленнями;
• рясна блювота зі слизом, можливі домішки жовчі, крові, при запаленні на тлі глистової інвазії в блювотних масах часто містяться паразити;
• виражене газоутворення, здуття, бурчання в животі більш характерні для бактеріального ентериту;
• собака не дозволяє доторкнутися до живота, болісно реагує на дотики, намагається лягти на холодну поверхню, щоб полегшити біль;
• відсутність апетиту, відмова від їжі;
• млявість, сонливість, апатія;
• можливе підвищення температури, частіше незначне, до 39,5°С, рідше до 40-41°С.

Серцева форма ентериту більш характерна для молодих тварин, часто розвивається як ускладнення кишкового ентериту. Супроводжується порушеннями циркуляції крові, внаслідок чого слизові бліднуть або набувають синюшного відтінку, кінцівки стають холодними. Серцевий ентерит загрожує набряком легенів, при якому розвивається задишка, поверхневе дихання, сухий кашель. Пульс ниткоподібний, ледь відчувається. Така форма зустрічається рідше, але більш небезпечна, смертність досягає 70-80% через те, що не вдається своєчасно купірувати гостре запалення міокарда та набряк легень. Цуценята гинуть ще частіше, в 95% випадків.

При кишковій формі виживаність дорослих собак становить 50%. Більш небезпечний блискавичний перебіг, рясні, часті блювота та діарея призводять до стрімкого зневоднення, на тлі якого розвивається шок. Якщо не встигнути вжити заходів, собака гине протягом 1-3 діб з моменту появи перших симптомів. Затяжний ентерит теж загрожує неприємними наслідками, якщо симптоми тримаються 3 тижні та більше, розвивається хронічна ентеропатія. Цей стан крім симптомів, характерних для гострого ентериту, супроводжується виснаженням, втратою ваги, скупченням рідини в черевній порожнині (асцитом). Часто у собаки з'являються дивні харчові пристрасті, він гризе, лиже, намагається проковтнути неїстівні предмети.

Після одужання функція кишечника відновлюється не відразу, зневоднення й інтоксикація згубно впливають на травну систему в цілому, а також на серце та легені. Запущений запальний процес загрожує утворенням спайок в кишечнику, існує висока небезпека його непрохідності та розривів. Самки після перенесеного ентериту часто стають безплідними. Нерідкі випадки паралічу кінцівок, але через деякий час їх функції відновлюються.

Лікування

При підозрі на ентерит вихованця необхідно доставити у ветеринарну клініку, де в разі необхідності зможуть надати невідкладну допомогу, купірувати гострий стан. Перш ніж розробити схему комплексної терапії, фахівець призначить аналізи для диференціальної діагностики ентериту та чумки (багато симптомів цих захворювань схожі) та визначення збудника. Також можуть призначатися УЗД або рентген внутрішніх органів для оцінки масштабів їх ураження.

Медикаментозна терапія

При вірусному інфекційному ентериті проводиться етіотропна терапія противірусними препаратами. При бактеріальній природі захворювання або високому ризику приєднання бактеріальної інфекції призначаються антибіотики. Якщо захворювання неінфекційне, необхідно з'ясувати, якими факторами воно викликане, й усунути їх. Так, при ентериті паразитарної природи показана антигельмінтна терапія. При отруєнні несвіжою, недоброякісною їжею показане промивання шлунку, а якщо причиною отруєння послужили отрутохімікати або передозування лікарського препарату, може знадобитися введення антидоту.

Паралельно проводиться терапія, спрямована на полегшення симптомів і нормалізацію функціонування організму, підтримку органів, які страждають від інтоксикації та зневоднення. Собаці призначають:

• крапельне введення регідраційних розчинів для відновлення водно-електролітного балансу;
• протиблювотні;
• спазмолітики, знеболюючі;
• сорбенти та інші препарати для дезінтоксикації;
• імуностимулятори, вітаміни;
• кровоспинні (при геморагічному ентериті, наявності в калі, блювоті домішок крові);
• серцеві препарати;
• пробіотики для нормалізації мікрофлори кишечника.

На початку лікування практично всі препарати вводяться ін'єкційно, при пероральному прийомі вони не будуть засвоюватися. У міру нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту стає можливим пероральний прийом ряду препаратів.

Додаткові заходи, режим

Коли стан собаки стабілізовано, блювота та діарея зупинені, усунені наслідки зневоднення, подальше лікування може проводитися в домашніх умовах. Підтримуюча терапія, спрямована на зміцнення імунітету, захист серця, відновлення слизової кишечника та здорової мікрофлори, може розтягнутися на кілька місяців. До повного одужання необхідно дотримуватися дієти:

• перші дні показане рясне пиття та повне голодування;
• поступово здійснюється перехід до рідкої (ненаваристі бульйони, слизові каші), потім – до м'якої подрібненої їжі. Можна давати вологі корми ветеринарної лінійки;
• усі продукти повинні проходити термічну обробку;
• давати їжу потрібно часто, але потроху, малими порціями;
• необхідно виключити жирну їжу, молочні продукти;
• собакам, які перенесли ентерит у важкій формі, дієта призначається довічно, найкраще купувати спеціальні лікувальні корми, рекомендовані ветеринарним фахівцем.

Крім дотримання дієти слід:

• щодня або через день проводити вологе прибирання приміщення, обробку меблів із застосуванням дезінфікуючих засобів, пароочисника, по можливості – кварцування;
• регулярно ретельно обробляти парою, кип'ятити предмети особистого вжитку собаки (лежанка, посуд, іграшки). Обробці підлягає також одяг господарів, у якій вони доглядали вихованця. Речі, з якими собака контактував у розпал хвороби, рекомендується спалити;
• дотримуватися карантину, якщо в будинку утримуються інші тварини, краще на час їх відселити, віддати на перетримку;
• утриматися від купання собаки до повного одужання, можна локально промивати забруднені ділянки, але без застосування миючих засобів.

Профілактика ентериту

Основний метод профілактики найбільш небезпечного різновиду ентериту, парвовірусного – вакцинація. Щеплення від цього захворювання входить до переліку обов'язкових. Першу вакцинацію рекомендується проводити в 8-10 тижнів, а при високому ризику зараження – в 4-6 тижнів. У цьому випадку використовується спеціалізована вакцина Puppy для раннього віку. Повторне щеплення проводиться через 3-4 тижні після першого, потім обов'язкова щорічна ревакцинація. Існує також вакцина від коронавірусного ентериту, але її ефективність клінічно не доведена. Вкрай важливо дотримання карантину до та після щеплення. Вакцинація вже інфікованої тварини або контакт із вірусоносієм відразу після щеплення дуже небезпечні.

Для зменшення ризику захворювання на парвовірусний та інші види ентериту необхідно:

• своєчасно проводити дегельмінтизацію;
• захищати вихованця від контактів з бродячими тваринами;
• не дозволяти пити з калюж, природних водойм, підбирати їжу на вулиці;
• годувати якісною, свіжою, приготовленою спеціально для собак їжею, а краще – промисловими кормами класу преміум і вище;
• давати добавки для зміцнення імунітету (якщо їх не містить корм);
• після прогулянки мити лапи собаки, власне взуття, тримати в чистоті лежанку (підстилку) та приміщення в цілому;
• регулярно проходити профілактичні огляди у ветеринарній клініці, при перших тривожних ознаках звертатися до фахівця.

Вихованця можна захистити від ентериту

Парвовірусний ентерит – вкрай небезпечне інфекційне захворювання з високою ймовірністю смертельного результату (особливо у цуценят) і тяжкими наслідками, які можуть проявлятися протягом усього життя собаки. На щастя, саме від цього виду ентериту розроблена вакцина, навіть якщо вакцинований собака заразиться (ймовірність близько 5%), хвороба протікає в легкій формі, не становить загрози для життя. Решта видів ентериту не такі небезпечні, іноді навіть протікають в прихованій формі без симптомів, але все одно краще подбати про їх профілактику. Її складові – зміцнення імунітету, здорове харчування, регулярне проведення антипаразитарної обробки, дотримання правил гігієни. При інтенсивній блювоті та діареї необхідно терміново звертатися до ветеринарної клініки. Ентерит може розвиватися блискавично, і від своєчасного надання допомоги залежить життя собаки.