Стерилізація собак: це потрібно знати

Зміст:

Далеко не всі власники собак, навіть породистих, займаються племінним розведенням. Коли самка досягає статевої зрілості та стає привабливою для самців, господарям доводиться бути насторожі, щоб не допустити випадкової в'язки. Та й інші проблеми виникають в період тічки – виділення, неспокійна поведінка. І власники, які не планують заводити цуценят, починають замислюватися про стерилізацію або кастрацію вихованки. Але перш ніж зважитися на таку операцію, потрібно зважити всі плюси та мінуси.

Що таке стерилізація собаки?

Для початку розберемося з термінологією. З погляду медицини стерилізація – це операція, в результаті якої втрачається здатність до запліднення. У самок це перев'язка маткових труб. Стерилізація – радикальний, незворотний метод контрацепції, й цим її практична користь обмежується. На вироблення статевих гормонів, прихід тічок, супутню поведінку стерилізація не впливає. Інша справа – кастрація, видалення статевих органів. У самок собак це видалення матки та яєчників.

У побуті прийнято говорити про стерилізацію самок і кастрацію самців, причому до цієї термінології часто вдаються й ветеринарні фахівці. У даній статті під стерилізацією також мається на увазі оперативне втручання в репродуктивну систему самок, а саме оваріогістеректомія – видалення матки та яєчників. Проведення у собак таких операцій як перев'язка маткових труб і оваріоектомія (видалення тільки яєчників) вважається недоцільним і рідко практикується.

Крім хірургічної стерилізації існує хімічна. Це зворотна процедура, прийом гормональних препаратів для контрацепції та придушення статевого бажання. Через велику кількість побічних ефектів хімічна стерилізація набагато небезпечніша за хірургічну, препарати не призначені для регулярного прийому.

Стерилізація собаки: думка експерта

Цікаво та доступно про стерилізацію собаки можна дізнатися з вебінару школи Optimeal Expert спільно з Мережею Ветеринарних центрів “Алден-Вет”.

На питання, які найчастіше цікавлять власників чотирилапих відповідає практикуючий ветлікар клініки Леся Цвіліховська.

Показання до стерилізації собак, за і проти

Стерилізація собак може проводитися за бажанням власника (для попередження тічок і вагітності), а також за медичними показаннями, до яких в основному відносяться гінекологічні захворювання та патології:

  • перекрут, розрив, пролапс (опущення) матки;
  • піометра – гнійне запалення внутрішнього шару матки;
  • пухлини яєчників і матки;
  • вагінальна гіперплазія (розростання та випинання внутрішнього шару піхви) в анамнезі;
  • гормональний дисбаланс, аномально часті та тривалі тічки.

Також стерилізація дозволяє стабілізувати стан при цукровому діабеті, попереджає розвиток пухлин молочних залоз, в тому числі злоякісних, несправжньої вагітності.

Основне протипоказання – високий ризик невиходу з наркозу, зазвичай на тлі кардіологічних патологій.

Плюси стерилізації

В результаті операції:

  • тварина стає більш спокійною, поступливою (хоча мають значення індивідуальні особливості, темперамент), у службових собак підвищується дисципліна, здатність до навчання, концентрація на поставленому завданні;
  • не завдають клопоту прояви тічки – виділення, линька, часте сечовипускання, некерована поведінка;
  • зникають ризики, пов'язані зі статевим бажанням – незапланована вагітність, зараження небезпечними статевими інфекціями при неконтрольованих в'язках;
  • зникає загроза запальних і онкологічних захворювань статевих органів, несправжньої вагітності, значно знижується ризик новоутворень молочної залози;
  • збільшується тривалість життя собаки.

Мінуси стерилізації

Хірургічна стерилізація – порожнинне або лапароскопічне втручання, яке проводиться під загальною анестезією. Є ризик ускладнень в ході операції та в ранній післяопераційний період. Це реакція на наркоз, кровотеча, пошкодження інших органів в ході операції, запалення на тлі хірургічної інфекції, нагноєння або розходження швів і ще ряд проблем. Але якщо у собаки немає протипоказань до наркозу, а операцію проводить кваліфікований фахівець, ризик таких ускладнень мінімальний. Ускладнення після стерилізації можуть бути й відстроченими, проявлятися через кілька місяців, років:

  • зміни в обміні речовин можуть спровокувати розвиток ожиріння та цукрового діабету, тому стерилізованим собакам показана низькокалорійна дієта;
  • найпоширеніше ускладнення стерилізації у собак – нетримання сечі. Може розвинутися протягом року після операції або пізніше. Ожиріння, крупна комплекція, похилий вік є додатковими факторами ризику. Особливо часто це ускладнення діагностують у боксерів, ротвейлерів, доберманів, різеншнауцерів, ірландських сетерів.

У рідкісних випадках через деякий час після видалення яєчників або яєчників і матки відновлюється тічка. Це пов'язано з тим, що тканини яєчників були видалені не повністю через недостатню кваліфікацію хірурга або аномальне розташування, та залоза відновилася з декількох клітин. Якщо проводилася оваріогістеректомія, вагітність виключена, але для усунення симптомів тічки необхідна повторна операція.

Коли краще стерилізувати собаку

Існує поширена помилка, ніби перед стерилізацією собаці необхідно дозволити народити хоча б раз, реалізувати материнський інстинкт. Якщо собака не представляє племінної цінності, не варто створювати зайві проблеми. Стерилізація самки, що не була розв'язана, не народжувала, і для її здоров'я корисніша, і господарів позбавить зайвого клопоту.

Вік

Оптимальний вік для проведення стерилізації – від півроку до півтора років. У США широко практикується дитяча стерилізація собак-дівчаток у віці 6-14 тижнів. Українські фахівці вважають, що настільки раннє втручання загрожує затримкою розвитку. Також слід враховувати ризик передозування наркозу. Собаки старші 7 років гірше переносять наркоз, зростає ризик ускладнень.

Фахівці рекомендують:

  • якщо собаку не планується використовувати для розведення, проводити операцію не пізніше третьої тічки, а краще за 2-3 тижні до настання першої. Аналіз крові на естрогени дозволить визначити найбільш сприятливий момент. Рання стерилізація – ефективний метод профілактики раку молочної залози;
  • якщо тварина використовувалася як племінна, народжувала, стерилізувати її варто в 6-8-років. Ризик розвитку захворювань репродуктивної системи з віком значно збільшується, в будь-який момент може виникнути необхідність операції за медичними показаннями, а для собак старше 8 років це дуже серйозне навантаження.

Стерилізація за медичними показниками можлива в будь-якому віці, але після 10 років ці показання повинні бути виключно вагомими.

Стерилізація при особливих станах

Оптимальний період для проведення оваріогістеректомії – фаза спокою (анеструс), що настає після тічки та закінчення лютеїнової фази. Собаку-породіллю можна стерилізувати через 30-35 днів після пологів, краще дочекатися припинення лактації. Планову стерилізацію не проводять:

  • у період тічки (еструса). Через набряклості статевих органів і активне розростання кровоносних судин, які їх пронизують, є високий ризик кровотеч;
  • у фазі діеструсу (лютеїновій), яка настає відразу після активної статевої охоти та триває в середньому 60 днів. У цей період є ризик розвитку помилкової вагітності;
  • при вагітності. Організм функціонує з підвищеним навантаженням, матка збільшена, що значно ускладнює операцію.

Але при наявності медичних показань до негайного втручання операція може проводитися в будь-яких фазах циклу. Також можливе проведення стерилізації на ранніх термінах вагітності або відразу після пологів, якщо:

  • показане переривання патологічної вагітності;
  • подальше виношування та пологи небезпечні для життя, здоров'я самки;
  • стався розрив, пролапс, перекрут матки.

Підготовка до стерилізації

Стерилізація проводиться після збору анамнезу, ряду обстежень, які дозволяють переконатися у відсутності протипоказань. Необхідні аналізи крові, УЗД внутрішніх органів, особливу увагу приділяють стану серця. За підсумками обстеження підбирається кращий спосіб анестезії. Виключаються препарати, які можуть спровокувати алергічну реакцію. У похилому віці, при проблемах зі здоров'ям для зниження навантаження на організм рекомендований більш дорогий інгаляційний наркоз.

Стерилізувати можна собак, які пройшли вакцинацію та протипаразитарну обробку. Останнє щеплення повинне бути зроблене мінімум за 3 тижні до операції. Якщо собака нервовий, неспокійний, лікар може призначити курс заспокійливих препаратів, який починається за 3-4 дні до операції. Собаку не можна годувати за 12 годин, поїти – за 4 години до операції.

Тварину фіксують на операційному столі, вводять препарати для підтримки дихальної та серцевої діяльності (предмедикація), здійснюють загальну анестезію із застосуванням внутрішньовенного, внутрішньом'язового або інгаляційного наркозу. Безпосередньо перед втручанням виголюють і миють операційне поле, натискають на область сечового міхура, щоб викликати його спорожнення.

Проводити операцію можна у ветеринарній клініці та вдома. При проблемах зі здоров'ям, високому ризику ускладнень оперувати собаку необхідно в клініці, де зможуть надати екстрену допомогу, якщо щось піде не так. Також в домашніх умовах складно забезпечити необхідний рівень стерильності. Зате в звичній обстановці собака не відчуває важкого стресу.

Методики операції

Операції зі стерилізації собак поділяються на порожнинні (тривають 40-60 хвилин) та лапароскопічні (тривалість близько 15 хвилин). Порожнинна операція може проводитися:

  • через розріз по середній лінії (білій стрічці) живота, довжина розрізу 5-6 см. Кровоносні судини перетискають лігатурами або припікають для профілактики кровотечі. За вибором господаря накладається шкірний або косметичний шов;
  • через бічний розріз. Розріз невеликий, ріг матки та яєчник витягують за допомогою спеціального гачка.

Класична операція по середній лінії більш травматична. При вилученні органів через бічний розріз вище ризик неповного видалення тканин, відсутній контроль стану внутрішніх органів. Вибір методу, як правило, залежить від кваліфікації хірурга та його особистих уподобань.

При лапароскопії органи витягуються через один або кілька проколів за допомогою мікроінструментів на маніпуляторах. Втручання малоінвазивне, не вимагає накладення швів, собака швидше відновлюється. Але такі операції вимагають спеціального обладнання, яке є не в усіх ветеринарних клініках, коштують дорожче.

Післяопераційний догляд

Дуже швидко після завершення операції вихованку можна забрати з клініки. Вдома потрібно заздалегідь зробити прибирання, організувати чисту лежанку в теплому, захищеному від протягів місці на підлозі. На випадок неконтрольованого сечовипускання рекомендується накрити підлогу або матрац непромокаючої підстилкою, зверху підкладати вбираючі пелюшки. Після наркозу тварина мерзне, її слід укрити теплою ковдрою, пледом. Грілки використовувати не можна, щоб не спровокувати кровотечу.

У першу добу після операції тварині необхідний спокій і постійний нагляд. Потрібно стежити, щоб собака не впав, не забився при спробах самостійного пересування. Якщо тварина довго спить, лежить нерухомо, потрібно періодично міняти положення тіла, щоб не порушився кровообіг і не розвинувся набряк легенів. Також необхідний постійний контроль самопочуття. Нестримна блювота, судоми, зниження або підвищення температури більше ніж на 1 градус, порушення серцевого ритму, блідість і синюшність слизових – привід негайно звернутися до лікаря.

Важливі моменти догляду:

  • через 1-2 години можна потроху поїти собаку за допомогою шприца, піпетки, а краще змочувати водою губи та ніс;
  • годувати можна через добу, спочатку давати м'яку, легкозасвоювану їжу невеликими порціями. Перехід до звичайного раціону здійснюється протягом тижня, але обсяг порцій рекомендується скоротити на 20% для профілактики ожиріння;
  • за призначенням лікаря дають знеболюючі препарати, іноді показана антибіотикотерапія;
  • до повного загоєння швів надягають хірургічну попону, яку потрібно періодично міняти, прати. Якщо собака намагається зрушити бандаж, дістатися до швів, надягають спеціальний комір;
  • шви щодня обробляють антисептиками до зняття на 10-14 день;
  • до загоєння рани собаку не можна купати;
  • у відновлювальний період необхідно дотримуватися карантину, обмежувати фізичні навантаження. Біг, стрибки, різкі рухи перші 2 тижні під забороною.

Якщо висока температура тримається 2 доби, собака млявий, відмовляється від їжі 3 доби та більше, необхідно звернутися до лікаря. Також слід контролювати стан швів – якщо вони ущільнилися, почервонілі, кровоточать або гнояться, набряклість не спадає більше 3 діб, потрібна негайна допомога.

Стерилізувати чи ні?

Якщо відсутні медичні показання до видалення статевих органів, рішення про проведення стерилізації приймає господар. Багато хто вважає цю процедуру негуманною та небезпечною для здоров'я. Але якщо собака не представляє племінної цінності, гуманніше стерилізувати його, ніж не стерилізувати та не розв'язувати або дозволити плодити цуценят, а потім викидати їх на вулицю. 

Зі стерилізацією пов'язані певні ризики, є протипоказання. Але в більшості випадків загроза здоров'ю нестерилізованих собак вище. За статистикою, стерилізовані самки живуть на 1,5-2 роки довше. Тому при відсутності протипоказань собак, які не призначені для розведення, краще стерилізувати в період статевого дозрівання, племінних – в 6 років. Тим, хто зважився на проведення собаці цієї операції, необхідно підшукати клініку з хорошою репутацією та кваліфікованого лікаря. Якщо дозволяють фінанси, краще знизити ризики, вибравши щадне лапароскопічне втручання й інгаляційний наркоз.

Наскільки корисним був цей пост?

4.7/5 (3)
prefooter