Стрес у собак

Зміст

• Види та симптоми стресу у собак
• Причини стресу
• Група ризику
• Допомога при стресі
• Заходи профілактики та пом'якшення стресів у собак
  1. Стрес у зв'язку з поїздкою
  2. Стрес через стрижки
  3. Медичні маніпуляції
  4. Переїзд
  5. Зміна господаря або ревнощі
• Небезпека стресу для собак

Собаки – дуже емоційні істоти, вони здатні радіти, сумувати, лякатися. Як і люди, вони схильні до стресів. Стрес – це реакція організму на подразники, до яких не вдається адаптуватися, тривале нервове напруження. Стрес у собаки проявляється змінами в поведінці, а часті та затяжні стреси призводять до виснаження організму.

Види та симптоми стресу у собак

Для стресу характерні:

• емоційна нестабільність, нетиповий настрій – апатія, млявість, відсутність інтересу до ігор, їжі, спілкування або надмірне збудження, дратівливість, іноді агресивність;
• непослух, порушення встановлених правил – собака псує меблі, справляє нужду в будинку, ігнорує команди або виконує їх неохоче;
• аномальна рухова активність або пасивність – тварина безцільно вештається будинком, тицяє носом в підлогу, ніби взяла слід, риє ями в землі або дряпає підлогу, скаче, метушиться, лежить без руху, але не спить, або постійно перевертається з боку на бік;
• нав'язливі дії, які наводять на думку, що тварина страждає від свербежу. Собака інтенсивно, часто вилизується, покусує власне тіло, як при лові бліх, запекло чухається, постійно обтрушується, катається по підлозі, землі. При хронічному стресі така поведінка призводить до утворення лисин;
• відхилення від звичних моделей взаємодії з господарями – вихованець уникає контактів або поводиться нав'язливо, лиже руки, обличчя, вимагає ласки, без причини приймає позу підпорядкування, огризається, поводиться агресивно;
• порушення апетиту та зміна харчових звичок – відмова від їжі або обжерливість, поїдання неїстівних предметів, трави, інтерес до їжі, яка раніше не подобалася й ігнорування улюблених ласощів;
• скавучання, виття.

До фізіологічних проявів короткочасного стресу відносяться тремтіння та посилене слиновиділення, важке прискорене дихання, можливо мимовільне сечовипускання або випорожнення. При затяжному стресі собака втрачає вагу, тьмяніє та випадає шерсть, на шкірі з'являються висип, подразнення, розлади стільця та сечовипускання  набувають хронічного характеру.

Причини стресу

Стрес у собак можуть спровокувати:

• переляк, викликаний різким гучним звуком, зіткненням з агресивною твариною або людиною;
• негативні емоційні переживання, пов'язані з від'їздом або смертю господаря, ревнощами до нового вихованця, а також постійна присутність предмета, з яким пов'язані неприємні спогади, наприклад знаряддя покарання;
• надмірне навантаження на нервову систему, обумовлене великою кількістю подразників або їх тривалою дією – шум, суєта, велика кількість незнайомих людей, тварин, запахів;
• фізичний дискомфорт, причинами якого можуть бути хворобливі або неприємні маніпуляції (стрижка нігтів, уколи), перегрів або переохолодження, захворювання, яке супроводжується розладом сну, свербінням, больовим синдромом;
• зміни звичного способу життя – незнайома обстановка, зміна місця проживання, розпорядку дня, раціону, різке посилення дисципліни, іноді навіть такі дрібниці, як новий повідець або посуд.

До найпоширеніших стресогенних ситуацій, які викликають нервову напругу у більшості собак, відносяться ремонт, переїзд, поїздка в машині або громадському транспорті, відвідування людних місць, візит до ветеринарної клініки або салону грумінгу, а також виконання неприємних маніпуляцій на дому. Одна з найважчих для собаки ситуацій, яка часто призводить до хронічного стресу – зміна господаря. Іноді стрес викликають нетипові, індивідуальні подразники, у окремих собак розвиваються фобії, пов'язані з певними предметами та ситуаціями, які для інших тварин байдужі.

Група ризику

До стресу схильні всі собаки, незалежно від породи та віку, але окремі категорії більш вразливі:

• представники декоративних порід;
• метиси, собаки з незбалансованим набором генів;
• тварини, які відчувають дефіцит фізичних навантажень, проводять мінімум часу на вулиці.

Допомога при стресі

При короткочасному стресі стан собаки стабілізується самостійно незабаром після усунення подразника, але має значення коректна поведінка господаря. Манеру поведінки з вихованцем потрібно вибирати з урахуванням його емоційного настрою, ситуації. Собаку в стані стресу не можна лаяти та карати за проступки, але варто продемонструвати невдоволення його поведінкою. Якщо собака уникає контакту, краще його залишити в спокої, неприпустимо годувати силоміць в разі відмови від їжі. Ласка та любов, підвищена увага потрібні, якщо собака засмучений, не може адаптуватися до незвичної обстановки, ревнує, сумує без господаря. З вихованцем в стані паніки потрібно говорити впевненим, підбадьорливим, але не співчутливим голосом. Ласка, погладжування в такій ситуації недоречні, вони сприймаються як заохочення неадекватної поведінки.

З хронічним стресом організм сам впоратися не може, обов'язково потрібна допомога. Перш за все, потрібно розібратися, чим викликаний стрес, і по можливості усунути подразник. Наступне завдання – відволікти собаку від негативних переживань. Немедикаментозні методи лікування затяжного стресу у собак:

• трудотерапія – фізичні навантаження, пробіжки, виконання команд допомагають скинути емоційну напругу;
• нові враження, позитивні емоції – ігри та іграшки, приємні зустрічі та знайомства, ласощі, все, що може викликати у собаки інтерес, переключити його увагу;

Якщо поведінкова терапія недостатньо ефективна, можна вдатися до медикаментозної. З медикаментів при стресі показані м'які седативні засоби, краще рослинні. При важких формах стресу допустимий прийом хімічних транквілізаторів, антидепресантів для тварин. Незалежно від складу заспокійливого засобу його не можна давати собаці без рекомендації ветеринарного фахівця. При хронічному стресі лікарські препарати призначають курсом 15-30 днів. Якщо господар знає, що певні ситуації викликають у собаки стрес, можна давати седативні з профілактичною метою, напередодні поїздки, стрижки. У більшості випадків стресу можна запобігти, це простіше, ніж лікувати його наслідки.

Заходи профілактики та пом'якшення стресів у собак

Від багатьох психотравмуючих ситуацій собаку неможливо повністю захистити, але якщо правильно поводитись, можна знизити ризик розвитку стресу або його переходу в хронічну форму. Найпростіший спосіб – прийом заспокійливих перед подією, що лякає, нервує. Але до нього краще вдаватися тільки у виняткових випадках, зменшити страх, нервозність можна й без крапель або таблеток. Правила попередження стресу в основному зводяться до поступового привчання до неприємної ситуації та формування позитивних підкріплень.

Стрес у зв'язку з поїздкою

Собака повинен зрозуміти, що в машині немає нічого страшного, що господар поруч. На етапі привчання до машини за кермом повинен знаходитися хтось із членів сім'ї або знайомих, а господар, основний авторитет для собаки, виступати в ролі пасажира. Діяти потрібно поступово.

1. Сядьте в машину так, щоб ноги стояли на землі, нахиліть корпус, вигляньте назовні, покличте собаку, почастуєте ласощами.
2. Залиште двері відкритими, просуньтеся далі в салон і запросіть собаку зайняти вільне місце, де щойно сиділи ви самі. Вихованець повинен забратися в машину самостійно, добровільно, можна привабити його улюбленою іграшкою, поплескати по сидінню.
3. Закрийте двері та дайте собаці обвикнутись у салоні, пограйте з ним.
4. Залишаючись в якості пасажира на задньому сидінні поруч з собакою, попросіть водія проїхатися на невелику відстань. Під час поїздки розмовляйте з вихованцем впевненим голосом, уникайте проявів жалості, співчуття.
5. Щоб поїздка асоціювалася з позитивними емоціями, виберіть в якості пункту призначення приємне для собаки місце – спортивний майданчик, лісопарк, погуляйте та пограйте з ним після виходу з машини.

Стрес через стрижки

Значно знижує стрес проведення грумінгу на дому, в звичній обстановці. Найстрашніша для більшості собак процедура – стрижка машинкою, яка дзижчить і вібрує. Якщо подолати страх не вдасться, доведеться стригти собаку ножицями, але це втомлює. Щоб уникнути стресу та не допустити розвитку фобії, спробуйте поступово привчити вихованця до шуму та вібрації інструменту:

• спочатку підкликайте собаку, коли у вас на колінах лежить вимкнена машинка, закріплюйте результат за допомогою ласощів;
• на наступному етапі собака повинен звикнути підходити до вас, коли машинка працює;
• коли вихованець буде спокійно реагувати на звук машинки поблизу, починайте поступово привчати до контакту з нею. Спочатку водіть по морді вимкненою машинкою;
• потім включіть і торкайтеся тіла зворотною стороною корпусу, щоб відчувалися вібрації;
• нарешті, переверніть інструмент і зніміть шерсть на невеликій ділянці. Припиняйте маніпуляції, щойно тварина починає проявляти ознаки занепокоєння;
• поступово збільшуйте час стрижки.

Собака, що звик до інструменту в руках господаря, буде спокійніше реагувати й на дії фахівця з грумінгу. По можливості слід для проведення перших стрижок запрошувати його додому, а вже потім відводити собаку в салон.

Медичні маніпуляції

Є 2 шляхи зменшити страх перед відвідуванням ветеринарної клініки, обидва способи можна комбінувати:

• спочатку запрошувати ветеринарного фахівця додому, а коли тварина звикне до маніпуляцій і нової людині, перенести процедури в стіни клініки;p
• поступово привчати собаку до приміщення ветклініки.

Добре, якщо клініка знаходиться неподалік від будинку, та маршрут щоденних прогулянок з собакою проходить повз неї. Варто частіше заходити туди, щоб собака звик до холу, коридору, купувати при цьому частування, але не поспішати з візитом в кабінет фахівця. В ході візиту до лікаря дотримуватися тієї ж манери поведінки, що під час поїздки в машині – спокійний, бадьорий, впевнений тон без співчутливих ноток, підбадьорливі поплескування замість ласкавих погладжувань.

Переїзд

Переїзд викликає стрес через зміну обстановки та метушню, яка його супроводжує. Короткочасного стресу, пов'язаного з шумом, метушнею, роботою вантажників, співробітників мувінгового агентства можна уникнути, якщо в цей день залишити собаку у родичів, хороших знайомих, з якими у нього налагоджений контакт.

Щоб знизити ризик розвитку хронічного стресу після переїзду, потрібно скрасити незнайому обстановку звичними деталями, захопити підстилку, іграшки, інші особисті речі собаки. Приділяйте вихованцеві більше уваги та не сваріть, якщо він мітить нову територію – це типовий для собак спосіб адаптації.

Зміна господаря або ревнощі

Профілактичні заходи для таких ситуацій не передбачені, стрес практично неминучий. Допоможуть і трудотерапія, й нові позитивні враження, але особливо важливо, щоб собака відчував любов власника. Ласка, турбота, увага необхідні собаці, навіть якщо він їх ігнорує, не йде на контакт. Потрібно набратися терпіння та не припиняти спроб завоювати або пом'якшити серце вихованця, але без зайвої нав'язливості. Зазвичай для подолання стресу при зміні господаря потрібно кілька місяців, заспокоїти улюбленця, який ревнує до нового члена сім'ї або домашньої тварини, часто вдається за більш короткий проміжок часу.

Основна складність поводження з собакою в таких ситуаціях – не перейти межу між добротою, турботою та жалістю, потуранням порушенням дисципліни. Навіть якщо у вас серце крається від жалю до собаки, який пережив смерть господаря, не демонструйте йому цю жалість. Для собаки людина, яка його жаліє, це слабка особистість, він не буде сприймати її як ватажка. Якщо не вдається вивести тварину зі стану апатії, стабілізувати емоційний стан, необхідна допомога кваліфікованого зоопсихолога.

Небезпека стресу для собак

Короткочасний стрес не становить особливої загрози для нервової системи й організму в цілому. Але при часто повторюваному впливі одного подразника можливий розвиток фобії, якої дуже складно позбутися. Тому краще вжити профілактичних заходів, захистити собаку від подразників або витратити час і сили, щоб продемонструвати, що загроза уявна. Значно більш небезпечний хронічний стрес. Якщо ігнорувати незвичайну поведінку й емоційну нестабільність собаки, не вжити своєчасно заходів для корекції психоемоційного стану, крім стресу доведеться лікувати ряд соматичних (тілесних) захворювань. Вони розвиваються або загострюються на тлі ослаблення імунітету, виснаження ресурсів організму. Якщо не вдається впоратися з ситуацією своїми силами, зверніться до фахівців – ветеринарного лікаря, зоопсихолога, але не давайте з власної ініціативи ніяких медикаментів.